"Язик козацький": мова як ознака ідентичності в Гетьманщині (друга половина XVII–XVIII ст.)

Abstract

Мовна палітра ранньомодерної Гетьманщини була доволі розмаїтою і включала канцелярську українську («проста мова»), латину, польську, російську, старослов’янську, розмовну українську мови. На кожну з них покладалися свої функції. Поряд з уявленнями про власні територію, етногенез, картину минулого, пантеон героїв та антигероїв, мова в Гетьманщині XVII–XVIII ст. також була важливим фактором ідентичності. Метою статті є аналіз функціонування мов/мови в Гетьманщині, виокремлення їх функції та сфери вжитку, визначення мови як маркера ідентичності спільноти/спільнот, що мешкали на її теренах. Методологія дослідження базується на деконструкції текстів – актових і наративних, які побутували в Гетьманщині впродовж означеного періоду. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні значного масиву текстових джерел, що дало змогу реконструювати мовну ситуацію в Гетьманщині, визначити особливості мовного фактора як маркера ідентичності. Висновки. Розмежовуючи сфери вживання різних мов у Гетьманщині, ми бачимо їх використання як прямий або опосередкований конструкт ідентичності. Кожна з них займала властиву їй функціональну нішу, саме існування яких було проявом ідентичності соціуму, що проживав у межах Гетьманщини.

The language image of the early modern Hetmanshchyna was quite diverse and included “prosta mova”, Latin, Polish, Russian, Old Slavonic, and spoken Ukrainian. Each of them was assigned its own functions. Along with ideas about own territory, ethnogenesis, an image of the past, a pantheon of heroes and antiheroes, language in Hetmanshchyna of the 17–18 centuries was also an important factor of identity. The purpose of the article is to analyze the functioning of languages in Hetmanshchyna, highlighting their function. Defining language as a marker of the identity of the community / communities that lived in its territory. The research methodology is based on the deconstruction of documents and narratives, which existed in Hetmanshchyna during this period. The originality consists the comprehensive study of a significant amount of textual sources, which made it possible to reconstruct the language situation in Hetmanshchyna to identify the features of the language factor as a marker of identity. Conclusions. Distinguishing the spheres of use of different languages in Hetmanshchyna, we see their use as a direct or indirect construct of identity. Each of them occupied its own functional niche, the very existence of which is a manifestation of the identity of the society that lived in Hetmanshchyna.