Мета дослідження полягає в необхідності вивчити матеріальне становище українських робітників під час сталінського «комуністичного штурму», довести, що в результаті
економічної кризи погіршилося продуктове забезпечення працівників по картках та у громадських їдальнях. У науковому пошуку авторка спиралася на головні принципи історичної
науки – об’єктивності й історизму. При визначенні структури студії використано проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна. Пропонується розглядати нестачу продовольства та
прояви голоду в містах серед робітників УСРР першої половини 1930-х рр. як наслідок «комуністичного штурму» та примусового вилучення у селян хліба методом продрозверстки. Далі
збіжжя потрапляло за кордон. Валюта, отримана від продажу зерна, використовувалася для
зведення новобудов першої п’ятирічки. Фінансування величезних капіталовкладень держава
здійснювала за рахунок випуску додаткової кількості грошей, не забезпечених товарами, що
викликало інфляцію, та, як наслідок, економічну кризу. Унаслідок інфляції зростали ціни на
вільному ринку. В умовах здійснення примусових хлібозаготівель та економічної кризи в держави не вистачало хліба для нормального продуктового забезпечення міських працівників,
тому вона запровадила централізований розподіл продовольства, а потім поступово зняла з
централізованого постачання ряд категорій робітників. Уводяться в обіг архівні документи про
політику продовольчого постачання містян (які переважно були робітниками) під час «комуністичного штурму», котрі свідчать про прояви голоду в містах УСРР. Розраховано показники
дійсного стану продовольчого забезпечення працівників промислових підприємств в містах
республіки, визначено стан громадського харчування, простежено можливість робітників та
їхніх утриманців вижити під час здійснення форсованої індустріалізації. Визначено, що гостра
продовольча криза першої половини 1930-х рр. спричинила голод серед міських працівників
УСРР. Висновки. На основі вивчення нових архівних документів та аналізу статистичних даних і мемуарних матеріалів доведено, що на початку 1930-х рр. радянський уряд унаслідок
економічної кризи був неспроможний забезпечити промислових працівників та їхніх утриманців продуктами харчування – ані на виробництві, ані поза роботою. В умовах гострої нестачі
продовольства в містах радянської України голодувала велика кількість мешканців, а також
селян, котрі, долаючи блокаду та пробираючись у міста, намагалися врятуватися від голодної смерті.
The purpose of the study is to study of the financial situation of Ukrainian workers during
the Stalin communist assurance, to prove that as a result of the economic crisis, the product supply of
workers on cards and in public cafes has deteriorated. In scientific research, the author relied on the
basic principles of historical science – objectivity and historicism. The problem-chronological approach
was used to determine the structure of the studio. Scientific novelty. The author proposes to consider
the lack of food and hunger in the cities among the workers of UkrSSR in the first half of the 1930s
because of the Communist Attack and the forcible seizure of bread by peasants. The bread confiscated
from the peasants went abroad. The currency from the sale of grain was used to build of buildings
of the first five-year. The state financed huge capital investments by issuing additional amounts of
money not covered by commodities that caused inflation and, as a result, the economic crisis. Inflation
has increased free market prices. In the context of forced harvests and the economic crisis, the state
lacked bread for the normal supply of urban workers, so it introduced of the centralized distribution
of products and then gradually withdrew a number of categories of workers from centralized supply.
Author put into circulation the archival documents on the food supply policy of the townspeople (who
were mostly workers) during the Communist Attack, indicating on the manifestations of starvation in
the cities of the Ukrainian SSR. She calculated indicators of the real state of food supply for workers
of industrial enterprises in Ukrainian cities, determined the state of catering, monitored the ability
of workers and their dependents to survive during the forced industrialization, determined that the
acute food crisis of the first half of the 1930s caused famine among urban workers of the UkrSSR.
Conclusion. Based on the study of new archival documents and the analysis of statistics and memoirs,
the author has shown that in the early 1930s, the government of a totalitarian Soviet state, due to the
economic crisis, was unable to provide industrial workers and their dependents with food either at
work or outside. In the face of acute food shortages in the cities of Soviet Ukraine, a large number of
townspeople and peasants were starving, trying to escape the famine by overcoming the blockade and
walking into the cities.
