Мета статті – показати особливості впливу завершення епохи колоніалізму повоєнного періоду на формування своєрідної позиції Великобританії у системі європейської політики в 1940–1950-х рр. Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності,
загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу, спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний, хронології, історико-генетичний, ретроспективного
аналізу, порівняльно-історичний). Наукова новизна полягає в дослідженні взаємовпливу процесів формування та реалізації зовнішньої політики Великобританії в повоєнні десятиліття на її
двох невід’ємних напрямах – відносини з постімперським світом (Співдружність націй) та європейськими інтеґраційними структурами. Розглянуто процеси трансформації системи володінь
Британської імперії у Співдружність, яка стала одним із головних факторів впливу на процес
залучення країни до європейської інтеґрації. Проаналізовано особливості формування позиції
щодо європейської інтеґрації у вказаний період. Висновки. Великобританія вписала у всесвітню історію яскравий приклад трансформації системи колоніалізму у формат Співдружності
націй. Успіх деколонізації в перші повоєнні десятиліття, що великою мірою став можливим завдяки активній підтримці двох нових провідних світових держав – США і СРСР, та через занепад
Великобританії, визначив її нове становище в міжнародній політиці. Тому повоєнний період
1940–1950-х рр. для країни пройшов під знаком пошуків оновленої моделі зовнішньої політики,
у процесі формування якої започатковано процес посилення європейського напрямку та послаблення ролі колишніх імперських володінь. Як і в перші повоєнні десятиліття, коли Великобританія поступилася пріоритетом системи постколоніального впливу на користь європейській
інтеґрації, так і у сучасних умовах добровільної відмови від участі в ній шляхом виходу з ЄС,
правлячі еліти намагаються відродити колишню велич держави. Однак історичний досвід 1940–1950-х рр. показує, що у процесі досягнення ґлобальних завдань Лондону не варто забувати про реґіональний тил у вигляді об’єднаної Європи, котрий не втрачає актуальності як територія інтересів британської міжнародної політики та економіки.
The purpose of the article is to show the peculiarities of the influence end of the postwar
colonial era on the formation of the British position in the system of European policy in 1940–1950.
The research methodology of the study formed the principles of historicism, systematic, the
author’s objectivity, general scientific methods of logic, comparative analysis, special-historical
methods (historiographical analysis, historical-system, chronology, historical-genetic, retrospective
analysis, comparatively historical). Scientific novelty of the article is to study the interaction of the
processes of formation and implementation of British foreign policy in the postwar decades in its two
integral areas – relations with the post-imperial world (Commonwealth) and European integration
structures. The processes of transformation of the system of possessions of British Empire into the
Commonwealth of Nations, which became one of the main factors influencing the process of attracting
Great Britain to European integration, are considered. The peculiarities of the formation of the position
of Great Britain on European integration in this period are analyzed. Conclusions. Great Britain has
written in world history a vivid example transformation of the colonial system into the format of the
Commonwealth. The success of decolonization in the first postwar decades, made possible in large
part by the active support of the two new leading world powers, United States and Soviet Union, and
the decline of Britain, determined its new position in international politics. Therefore, the postwar
period of 1940–1950 for Britain was marked by the search for an updated model of foreign policy, in the
process of forming which began the process of strengthening the European direction and weakening
role of former imperial possessions. As in the first postwar decades, when Britain gave way to a
system of postcolonial influence in favor of European integration, so in modern conditions of voluntary
renunciation by leaving the EU, the ruling elites are trying to revive the former greatness of the state.
However, the historical experience of the 1940–1950’s shows that its leadership in the process of
achieving global goals should not forget about the regional rear in the form of a united Europe, which
does not lose relevance as a territory of British international politics and economics.
