Слідами одного анонімного листа: орендування земель євреями у Правобережній Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Abstract

Метою цієї статті є з’ясування питання про роль євреїв в орендуванні земель у ґуберніях Правобережної України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та науковості. Реалізація дослідницької стратегії зумовила використанні загальнонаукових (аналіз, синтез), історичних (історіографічний, історико-генетичний, проблемно-хронологічний) методів. Мікроісторичний підхід потребував застосування мікроаналізу. Наукова новизна. Здійснено аналіз ориґінальних історичних джерел і наукової літератури та з’ясовано, що всупереч антисемітській політиці Російської імперії, яка проявилася й після реформи 1861 р., позначившись, зокрема, в ухваленні законодавчих актів, що забороняли євреям набувати у власність та орендувати землі, вони все ж були активними учасниками аграрних відносин. Проведений мікроаналіз «волинського казусу» засвідчив, що інформація про неправову оренду євреями землі повністю підтвердилася. Дворяни здавали в оренду повністю або частково маєтки, використовуючи для цього підставних осіб «із християн», переважно дворян, або під виглядом виконання євреями-орендарями обов’язків управителів (прикажчиків). Наведено також численні дані про подібні практики в Київській і Подільській ґуберніях. Висновки. Євреї-підприємці опанували важливу нішу в аграрній сфері – оренду землі – та ставали потужними конкурентами українських хліборобів у боротьбі за неї. Унаслідок цього, а також через низку інших причин, серед значної частини українського селянства складалися неґативні настрої щодо євреїв. Оскільки немає даних офіційної статистики (адже орендування земель здійснювалося на основі таємних і нелеґальних угод), подальше дослідження проблеми вбачається у виявленні та аналізі нових емпіричних фактів про оренду євреями земель у Правобережній Україні та в інших реґіонах Російської імперії.

The purpose of this article is to clarify the issue about the role of Jews in land leas in the provinces of Right-Bank Ukraine in the late 19th and early 20th centuries. The methodology of the research is based on the principles of historicism and science. The implementation of the research strategy led to the use of general scientific (analysis, synthesis), historical (historiographic, historicalgenetic, chronological) methods. Scientific novelty. The analysis of original historical sources and scientific literature was carried out and it was found out that, contrary to the anti-Semitic policy of the Russian Empire, which manifested itself after the reform of 1861 and had a reflection, in particular, in the adoption of legislative acts prohibiting Jews from owning and leasing land, they were still active participants in agricultural relationship. A microanalysis of the Volyn Case was carried out and it fully confirmed the illegal lease of the land by Jews. The nobles leased out the whole or partially their estates, using the frontmen from "the Christian", mainly nobles, or under the guise of executing the duties to governors (estate managers) by Jewish leaseholders. Numerous data on similar practices in the Kyiv and Podillia provinces have been also given. Conclusions. The provided data have shown that the Jewish entrepreneurs had taken over an important niche in the agricultural sphere – land leasing – and became powerful competitors to Ukrainian peasants in the struggle for it. As a result of it, as well as a number of other reasons, a large part of the Ukrainian peasantry developed negative attitudes towards Jews. Since no official statistics are available, as land leases were made on the basis of secret and illegal agreements, the further investigation of the issue is seen in the defining and analysis of new empirical facts about land leasing by Jews in Right-Bank Ukraine and other regions of Russian Empire.