Мета дослідження полягає у висвітленні хронології, механізмів та методів винищення єврейського населення під час окупації Кам’янець-Подільської (Хмельницької) обл. у 1941–1943 рр. Основні дослідницькі питання: яким був перебіг Голокосту на території області; які методи застосовувалися у ході масового знищення; чому та як їх використовували нацисти? Методологія
базується на принципах історизму, системності, багатофакторності, конкретності, науковості й
усебічності. Використано такі загальноісторичні методи: історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, мікроісторичного аналізу. Наукова новизна. У науковий обіг вводиться низка
матеріалів Галузевого державного архіву Служби безпеки України в м. Хмельницький, а також
масив усних свідчень очевидців Голокосту на Хмельниччині, що зберігається у вигляді кіно- та
фонодокументів в архіві Центру досліджень Голокосту «Yahad – In Unum» (м. Сент-Уен, Франція).
На основі згаданих раніше неопублікованих, а також уже оприлюднених документів і матеріалів
висвітлено хронологію, механізми впровадження та методи винищення єврейського населення
на території Кам’янець-Подільської (Хмельницької) обл. в 1941–1943 рр. Висновки. Упродовж періоду нацистської окупації відбулося понад 80 акцій винищення єврейського населення, у ході
яких загинули близько 115 тис. осіб, у тому числі понад 100 тис. місцевих і 10–12 тис. депортованих з Угорщини євреїв. Більшість від загальної кількості вбитих цивільних мешканців також становили євреї. Місцева хронологія Голокосту характеризувалася двома піковими періодами, під час яких відбулася переважна більшість масових страт: липень – вересень 1941 р. (30 розправ),
квітень 1942 – січень 1943 рр. (47 акцій). Однією з особливостей стало те, що на території області
не простежується діяльність айнзатцгруп. На першому етапі провідну роль в організації геноциду
відігравав зведений загін оберґруппенфюрера СС і поліції Ф.Єккельна, на другому – відділення
СД, жандармерії, поліції. Упроваджуючи винищувальну доктрину Голокосту, нацисти та їхні місцеві пособники використовували не лише найпоширеніший метод – розстріл, але й замуровування в підвалах і шахтах, отруєння газом, утоплення.
The purpose of the research. This article focuses on some aspects of Holocaust history in
Kamianets-Podilskyi (now Khmelnytskyi) oblast of Ukraine during the German-Soviet war. The subject
of the article is to cover the chronology, mechanisms and methods of extermination of the Jewish
population during the German occupation in 1941–1943. The research methodology is based on the
principles of historicism, systematic, multifactority, concreteness, scientific and comprehensiveness.
The following general historical methods have been used: historical-comparative, retrospective,
problem, microhistorical analysis. The scientific novelty. The author of the investigation used a
significant amount of published and still unpublished materials during the preparation for this study.
General information on the Holocaust in the oblast is contained in the documents of the Extraordinary
State Commission for the Detection and Investigation of the Atrocities of German-Fascist Invaders and
Their Associates. A large body of documentary material (in particular, criminal cases and indictments
against Holocaust executors from a number of local collaborators) is stored in the funds of Sectoral
State Archive of Security Service of Ukraine (in Khmelnytskyi) as well as the State Historical Archives
of Khmelnytskyi oblast. One of the defining complex set of sources used in this article, a group of
narrative sources and eyewitness-survivors of the Holocaust are from the Research Center Yahad –
In Unum (France). Conclusions. During the Nazi occupation, more than 80 actions of extermination
of the Jewish population took place, during which about 115 thousand people died, including more
than 100 thousand local and 10–12 thousand Jews deported from Hungary. The majority of the total
number of civilians killed were also Jews. The local chronology of the Holocaust was characterized
by two peak periods, during which the vast majority of mass executions took place: July – September
1941 (30 massacres), April 1942 – January 1943 (47 actions). One of the peculiarities was that the
activities of Einsatzgruppes were not observed in the oblast. At the first stage, the leading role in the
organization of the genocide was played by the combined detachment of the SS-Obergruppenführer
and the police, F.Jeckeln, and at the second stage, by the SD department, the gendarmerie, and the
police. Introducing the extermination doctrine of the Holocaust, the Nazis and their local accomplices
used not only the most common method of execution, but also bricklaying in basements and mines, gas poisoning, and drowning.
