Мета дослідження полягає у вивченні сучасного стану західної історіографії проблеми радянської національної політики в Україні. Головними дослідницькими завданнями стало
визначення основних теоретичних схем, а також перевірка продуктивності їх застосування на
українському джерельному матеріалі. Тематично огляд сфокусований на поширеній у західній
історіографії ідеї про вирішальну роль більшовицької національної політики у формуванні радянських націй, включно з українською. Ця ідея має не лише історіографічне значення, а й активно присутня в політичному дискурсі. Висновки. Конструктивістські теорії формування націй,
які домінують у сучасній західній історіографії радянської національної політики, можуть бути
застосовані для аналізу процесів націєтворення на теренах колишньої Російської імперії, але
їх використання вимагає ретельнішої реґіональної контекстуалізації. Очевидно, що радянський
політичний дискурс, так само, як політичні та адміністративні практики радянської держави, у
підсумку сприяли консолідації певних національних спільнот, робили наявні етнічні відмінності більш виразними. У багатьох випадках тільки за радянської влади сама ідея національності
почала відігравати для представників окремих етносів значиму роль. Але також очевидно, що
це був аж ніяк не український випадок. Питання про те, чи більшовицька національна політика
сприяла національній консолідації українців, а чи навпаки – стримувала її, залишається відкритим і вимагає подальших компаративістських досліджень. Водночас показано, що застосування таких теорій для пояснення мотивів і цілей радянської національної політики в Україні межує з історичним анахронізмом та лише ускладнює розуміння факторів, які визначали рішення більшовицького керівництва у цій сфері.
The subject of Soviet national policy and the problem of nation-building in the USSR
are relatively well researched. However, until recently, Ukrainian historiography of the problem,
for various reasons, existed in isolation from the main conceptual trends that dominate Western,
especially English-language publications. The purpose of the article is to study the current state of
Western historiography of the Soviet national politics in Ukraine. The main research tasks put forward
by the author are to identify the main theoretical schemes underlying the research activity in this
field in the Western scholarship, as well as to evaluate the possibilities of their implementation on
the Ukrainian source material. The author tries to demonstrate that the mechanical application of
theoretical concepts developed in one historical material cannot always be productive on another.
No less problematic is the situation when the theoretical scheme begins to dominate over the facts.
Thematically, the review focuses on the idea of the decisive role of Bolshevik national politics in the
formation of "Soviet nations" including the Ukrainian one, widespread in the Western historiography.
This idea is not only historiographically relevant but is also actively present in political discourse.
Accordingly, the article can be of interest not only for the professional community of researchers
but also for the general public. Conclusions. The author argues that the constructivist theories of
nation-building dominating contemporary Western historiography of Soviet national politics can be
applied to the analysis of processes of national consolidation on the territory of the former Russian
Empire, but their implementation requires a more thorough regional contextualization. It is obvious
that the Soviet political discourse, as well as the political and administrative practices of the Soviet
state, ultimately contributed to the consolidation of some national communities, made the existing
ethnic differences more visible. In many cases, it was only under Soviet rule that the very idea of
nationality began to play a significant role for representatives of certain ethnic communities. But it
is also obvious that this was by no means a Ukrainian case. The author notes that the question of
whether the Bolshevik national policy contributed to the national consolidation of Ukrainians, or on the
contrary restrained it, remains open and requires further comparative studies. At the same time,
the author demonstrates that the use of such theories for the explaining of the motives and goals of
Soviet national policy in Ukraine sounds rather like a historical anachronism. The very idea that a nation
is first and foremost a discursive construct, that it can be constructed, and therefore deconstructed
discursively, is fundamentally at odds with those understanding of nation that at that time dominated
the world. Therefore, the understanding the motives behind the decision of the Bolshevik leadership is impossible from this perspective.
