Всеросійський залізничний союз та влада в Наддніпрянській Україні в 1905–1908 рр.: трансформація взаємин

Abstract

З’ясовуються обставини самоорганізації залізничників і трансформація характеру діяльності Всеросійського залізничного союзу. Ориґінальність дослідження забезпечується використанням матеріалів вітчизняних та зарубіжних архівів. Організація мала професійно-політичний характер, оскільки у своїй програмі поєднувала вимоги економічного і правового становища залізничників із домаганнями політичних свобод та скликання Установчих зборів. У роки російської революції 1905–1907 рр. союз відіграв помітну роль, особливо у період загального політичного страйку, ставши однією з ключових сил, котра змусила імператора підписати маніфест від 17 жовтня 1905 р. Після невдачі грудневого збройного повстання влада почала закривати осередки союзу та переслідувати його діячів. У 1906–1908 рр. організація діяла конспіративно, зазнаючи постійних переслідувань та дедалі більше підпадаючи під вплив революційних партій. Загалом у 1905–1908 рр. об’єднані у союз широкі маси залізничників втягувалися в боротьбу за політичні та професійні права. Найбільшими залізничними вузлами в українських ґуберніях Російської імперії, де діяли осередки Всеросійського залізничного союзу, були Київ, Харків, Катеринослав.

The activities of the All-Russian Railway Union and its interaction with the authorities in the Russian Ukraine in 1905–1908 were highlighted. It is the purpose of the paper to clear up the circumstances of railmen’s self-organization into the Union and the transformation of its manner of activity. Historiographically this issue is scantily explored. The originality of the study is ensured with the usage of the domestic and foreign archives scientific materials. The study revealed that the organization was of a professional and political nature, since its program combined the requirements of the railwaymen’s economic and legal status with the claims for political freedoms and the convocation of the Constituent Assembly. The Union played an important role during the First Russian Revolution, especially during the general political strike, becoming one of the key factors that forced the Russian emperor to sign the Manifesto in October 17, 1905. After the failure of the December armed uprising, the authorities began to close the cells of the Union prosecuting its activists. In 1906–1908, the Union acted conscientiously, was subjected to constant persecution and the influence of revolutionary parties. In general, the organization contributed to the involvement of the broad masses of railroads in the struggle for political and professional rights in 1905–1908. Prospects for further research are the characteristics of the activities of the Union’s branches on individual railways.