Райці волинських міст XVI – першої половини XVII ст.: чисельність, персоналії, повноваження

Abstract

Розглядається функціонування у волинських містах головного органу міського самоврядування – ради. Остання з’явилася разом із запровадженням маґдебурзького права й була покликана займатися проблемами життєдіяльності міста. На конкретних прикладах показано, коли та як проходили вибори райців, адже усталеної процедури у цьому питанні не було. З’ясовано, що зазвичай чисельність райців становила чотири, але в окремих випадках згадується одночасно п’ять – шість осіб. Установлено, що час перебування райців на своїх урядах не завжди обмежувався одним роком – дехто виконував ці обов’язки впродовж триваліших строків. Джерела дозволили простежити суміщення урядів райців з обов’язками лентвійтів та війтів. На ці ж уряди райці нерідко переходили після закінчення роботи в раді. Перебування в міській раді було вигідним для міщан, але траплялися випадки відмови їх від цього почесного обов’язку, що мотивувалося, як правило, або поганим станом здоров’я й похилим віком, або ж матеріальною незацікавленістю. Функціональні обов’язки райців передбачали, окрім судових повноважень, захист міщан ратушної юрисдикції від конкуренції міщан замкової та духовної юрисдикцій. Райці реґламентували ремісничі й торговельні заняття міщан, розпоряджалися зібраними коштами і звітували про їх використання, пильнували порядок у місті й виставляли міську сторожу, опікувалися протипожежною безпекою, відсилали своїх колеґ до короля та сейму лобіювати міські інтереси. Удалося виявити в окремих випадках суперництво і протистояння райців між собою. Активно займалися вони підприємницькою діяльністю. Маючи у своїх руках реальну владу, райці часом зловживали нею.

The article deals with the functioning of the main organ of municipal self-government on Volynian towns – the council. It appeared in the towns along with the introduction of Magdeburg law and was called upon to deal with the problems of urban life. Specific examples show when and how elections took place in individual cities, because there was no common established procedure in this matter. It was found out that, as a rule, the number of the councilors was four, but in some cases five to six people are mentioned simultaneously in the sources. The time the councilors stayed at their posts was not always limited to one year, because some of them carried out these duties for several years. The sources made it possible to trace the combination of the posts of councilors with the duties of landvogts and vogts. These same posts were often crossed by the councilors after the end of the work in the council. The membership in the city council was beneficial for the burghers, but there were cases of their refusal from this honorary duty, motivated, as a rule, either by poor health and old age, or by material disinterest. Functional duties of the councilors assumed, apart from judicial powers, the protection of citizens of the town jurisdiction from the competition of residents of the castle and spiritual jurisdiction. The councilors supported the craft and trade activity of the burghers, disposed of the collected funds and reported on their use, kept order in the city and put the city guards on, engaged in fire safety in the city, sent their colleagues to the King and the Sejm to lobby the interests of the city. It was possible to find out, in some cases, rivalry and confrontation between the councilors among themselves. They actively engaged in business activities. Having the real power of the district, the councilors sometimes abused it.