Діяльність надзвичайної дипломатичної місії УНР на Кавказі (1919–1921 рр.)

Abstract

Висвітлюються основні напрями та проблеми діяльності надзвичайної дипломатичної місії УНР на Кавказі від часу її заснування у січні 1919 р. до написання рапорту про звільнення керівника – І.Красковського та припинення існування дипломатичного представництва у квітні 1921 р. Мета досліджен- ня полягає у з’ясуванні завдань та функцій місії в умовах витіснення більшовиками уряду УНР із державної території, катастрофічного фінансового становища зовнішньополітичного відомства, що змушувало систематично скорочувати асиґнування та штати дипломатичних установ, відсутності надійної підтримки іншими державами боротьби України проти російського більшовизму й офіційного визнання у світі. Ураховано здобутки української та зарубіжної історіографії. Ориґінальність дослідження забезпечується використанням маловідомої архівної інформації з Центрального державного історичного архіву Ґрузії, відділу рідкісних книг і рукописів Центральної бібліотеки імені Якуба Коласа НАН Білорусі, Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Досліджено, що І.Красковському вдалося підготувати проекти міждержавних договорів (зокрема між УНР і Кубанською Республікою) та провести їх обговорення, забезпечити реєстрацію українців у зоні своїх повноважень і систематично популяризувати українську ідею, залучити широке коло політичних діячів до обговорення ідеї створення Чорноморсько-Балтійського союзу, започаткувати інститут почесних консулів. Висвітлено прагнення української громади Кримського півострова протистояти зросійщенню та роль І.Красковського у забезпеченні консульського захисту для кримських українців. Доведено, що за час свого існування дипломатична місія стала центром українства на Кавказі, Кубані, Криму. Істотну увагу приділено персоналіям вітчизняних дипломатичних представників, котрі діяли на Кавказі.

The article describes the main approaches and activity problems of the Extraordinary diplomatic mission of the Ukrainian People’s Republic in the Caucasus from the time of its foundation in January 1919 to resignation of I.Kraskovs’kyi and the termination of the existence of the diplomatic mission in April 1921. The aim of the research was to clarify purposes and functions of the Ukrainian diplomatic mission in the conditions of the displacement of the Government of the UPR from the state territory by the Bolsheviks; the catastrophic financial situation of the foreign policy department that forced the systematic reduction of the financing and cut down the staff of the diplomatic institutions; lack of reliable support by the foreign states of the struggle of independent Ukraine against Russian Bolshevism and the official recognition of the state in the world. The track records of the Ukrainian and Foreign historiography were taken into consideration in the article. The originality of the research is ensured by the use of little-known archival information from the Central State Historical Archive of Georgia, the Division of Rare Books and Manuscripts of the Yakub Kolas Central Library of the National Academy of Sciences of Belarus, and the Central State Archive of Public Associations of Ukraine. It was investigated that I.Kraskovs’kyi managed to prepare projects of interstate agreements (in particular, between the UPR and the Kuban Republic) and to discuss them; ensure the registration of Ukrainians in the area of their powers and systematically popularize the Ukrainian idea, involve a wide range of politicians in discussing the idea of establishing the Black Sea – the Baltic Union, and establish an institute of honorary consuls. The intention of the Ukrainian community in the Crimea to resist Russification and I.Kraskovs’kyi’s role in providing consular protection for the Crimean Ukrainians are highlighted. It was proved that the diplomatic mission during its existence had become the center of Ukrainianity in the Caucasus, Kuban and Crimea. The Ukrainian diplomat representatives who worked in the Caucasus were characterized.