Проаналізовано історіографію вивчення
дзвону святого Юра 6849 р. зі Львова й оцінено потенціал його кириличного напису 6849 р.
та хімічний склад металу як історичне джерело. Вперше опубліковано фотографія дзвону, а також прорис надпису, які наприкінці
XIX ст., правдоподібно, зробив Ісидор Шараневич. Фото попало до архіву Імператорської
археологічної комісії в 1897 г. через Польську
академію знань у Кракові завдяки російському чиновникові в Плоцку, Царство Польське,
і дослідникові польської історії Григорію Воробйову. відзначено відсутність серйозних
досліджень в російській історіографії, присвячених дзвонові, де утвердилася помилкова думка, що його первісно виготовлено для
монастиря святого Георгія у Теребовлі. Іменування дзвону “теребовельським” пояснює
його посвячення Теребовельській іконі Богородиці, перенесеній до Львова в 1675 р. Уточнена
дата виготовлення дзвону як друга половина 1341 – лютий 1342 р. Вона відповідає новій
політичній ситуації у регіоні після примирення Львова з королем Казимиром, приїзду
європейських купців і майстрів, активного надходження до міста празьких грошів, что забезпечило економічні умови для відливання
дзвону. Відзначено, що виготовлення нових дзвонів у 1340-х роках характерне для усієї
Європи. Автор інтерпретує високий вміст сурми в металі дзвону (6%) недостатньою
кваліфікацією майстра, а також початковою стадією імпорту міді з шахт Угорщини, Гарцу та Східних Альп. На завершення
проаналізовано історіографічні приклади, в яких інтерпретації істориків не відповідають інформативній можливості напису як
джерела, підтверджено, що дзвін виготовив європейський майстер, а Яков Скора був лише писарем, та вказано, що сам напис не
може бути використаний як свідчення будівництва нової церкви святого Юра в 1341 р.
The present paper analyses the historiography
of researches on the bell of 6849 AM from the cathedral of Saint George in Lviv, Ukraine,
and estimates the potential of its Cyrillic inscription and chemical composition of its copper alloy
as historical sources. The author publishes for the first time the photographs of the bell and
the tracing of its inscription made at the end of the 19th century, probably by Isidor Szaraniewicz.
All materials were send to the Imperial Arcaheological Commission in St Petersburg,
Russia, in 1897 via Polish Academy of Arts and
Sciences in Krakow thank to efforts of Gregory Worobjow, Russian administrative official in
Plock, Kingdom of Poland, and the researcher of the Polish history. The author notes the lack of
serious publication on the bell in Russian historiography,
where the erroneous opinion that the bell was originally made for the monastery of St.
George in Trembowla was established. The name of the bell “trembowelski” should be explained by
its dedication to the Icon of the Mother of God transferred to Lviv from Trembowla in 1675 AD.
The article indicates the date of the manufacturing of the bell as the second half of 1341 – February
1342 AD. This period corresponds well to the new political situation in the region after reconciling
between Lvov and Polish King Casimir III the Great, arriving of the European merchants
and craftsmen in the city, and active circulation into the city of Prague groschens that created
economic circumstances for the production of the bell. The article also notes that the production
of new bells in the 1340s was very characteristic of the whole of Europe. The author interprets
the high content of antimony in the metal of the bell (6%) by the insufficient level of the master’s
qualifications, as well as by the initial stage of the imports of copper from the mines of Hungary,
the Harz and the Eastern Alps. In conclusion, historiographical examples are analyzed,
in which the interpretations of historians do not correspond to the informative possibility of the
inscription on the bell as a historical source. The author confirms that the bell was made by a European
master, while Yakov Skora was only a calligrapher, and gives the proof that the inscription
itself can not be used as evidence of the construction of a new cathedral of St. George in 1341 AD.
