Семантичні моделі української поетологічної лірики XX століття

Abstract

Стаття присвячена аналізу теоретичних засад поетологічної лірики, в основі якої – авторська рефлексія або саморефлексія стосовно тих або тих аспектів поетичної творчості чи особистості поета. На матеріалі поетологічного дискурсу української поезії ХХ ст. розглянуто специфіку реалізації семантичних моделей української поетологічної лірики. У межах концепції сакралізованості мистецтва розмежовано міфоцентричну та теоцентричну, у межах концепції десакралізованості мистецтва – громадськоцентричну, мистецькоцентричну й антропоцентричну семантичні моделі поетологічного дискурсу.

The article is devoted to the analyses of poetological lyric’s theoretic principles in the basis of which there is the author’s reflection or self reflection regarding the certain aspects of poetry or poet’s personality. On the material of the poetological discourse of Ukrainian poetry of the 20th century the specificity of semantic models of subject-shaped conceptual «poet» is reviewed. In the frames of the sacralisation conception the mythocentric and theocentric semantic models are delimited. Moreover, in the frames of desacralization of the art the social centric, art centric and antropic centric semantic models of the poetological discourse are delimited.