Присвячені Петру Могилі різдвяні вірші Лазаря Барановича в парадигмі барокової творчості

Abstract

Мета статті – проаналізувати рецепцію образу митрополита Петра Могили в різдвяних віршах Лазаря Барановича з поетичної збірки «Apollo chrześciański» (1670), окреслити жанрово-тематичні особливості віршованого диптиху та часові рамки його створення. У дослідженні використано компаративістичний підхід, що дозволяє розглянути вірші Барановича в контексті інших творів українського Бароко, а також проінтерпретувати композиційну цілісність друкованого слова та гравюри, що його супроводжує, у виданні збірки. Наукова новизна студії полягає в тому, що вона доповнює уявлення про письменницьку діяльність і художні преференції Лазаря Барановича, а також засвідчує, яким чином сприймали постать Петра Могили його молодші сучасники. Досягнуті висновки демонструють, що автор, слідуючи традиції публічних привітань визначних осіб зі святами, ще за життя Петра Могили підготував різдвяні вірші, адресовані київському митрополиту. Зокрема, на це вказує спільний заголовок, що об'єднує два віршованих тексти на різдвяну тематику; сам автор називає їх колядою. Подібне визначення віншувань з нагоди Різдва можна побачити у творчості інших українських авторів XVII ст., а також у польському письменстві того часу. Перший вірш Лазаря Барановича зі згаданого диптиха був, очевидно, виголошений від імені друкарів, що характерно для панегіричних текстів лаврського друку, присвячених Петру Могилі. Можливо, і сам Баранович був дотичний до книговидання у Києво-Печерському монастирі. Прикметною особливістю другого вірша з диптиха є його смисловий зв'язок із розміщеною поряд ілюстрацією: на анонімній гравюрі у колі Святої Родини, поруч з маленьким Ісусом зображено фігуру Петра Могили. Митрополит намагається послабити туго зав'язані пелюшки, якими сповито Немовля – цей самий мотив використано і у вірші Барановича, що демонструє характерну для української барокової книги кореляцію тексту і зображення.

This article analyzes reception of the person of the Metropolitan Petro Mohyla in Lazar Baranovych’s Christmas poems published in the collection of his Polish language poetry «Apollo chrześciański» (1670). The aim of the paper is to describe genre and thematic peculiarities of the poetical diptych and to concretize the time of its creation. The comparative approach applied in this study gives an opportunity to see Baranovych’s poems in the context of other Ukrainian Baroque works; moreover, it helps interpret the correlation between the text and the engraving illustrating the second poem of the diptych. Novelty of the research lies in supplementing the existing knowledge about the writing activity and poetic preferences of Lazar Baranovych. Conclusions drawn in the paper demonstrates that the author follows the shared tradition of the public greetings of prominent persons or patrons on the occasion of some Christian holyday. Baranovych composed his poems for presenting them personally to Petro Mohyla, the Metropolitan of Kyiv, on Christmas Eve, and they were written long before they were published in 1670 whereas Mohyla died on the 1st of January 1647. Similarly to other Ukrainian authors of that period, the poet defines his Christmas poems as carols. Polish early modern literature has a tradition of composing such panegyric carols as well. The significant feature of the second carol is its correlation with the illustration accompanying the poem. The woodcut by an unknown Ukrainian master depicts the typical Christmas scene with the Holy Family and the angels. What is remarkable is that the master portrayed Petro Mohyla leaning over the Baby Jesus and trying to weaken swaddling bands with which the Newborn had been tied up. According to the text of poem, tight swaddling made the Baby Jesus cry, so the Metropolitan decided to comfort him and free from it. The woodcut depicts this scene exactly in a way it is described in the carol. Such semantic parallels between the text and the graphic image is a characteristic trait of the Ukrainian Baroque book.