Нарратив чудесного исцеления в Агаде и агиографии

Abstract

Исцеление больных и страждущих – важный структурный и содержательный элемент житийной поэтики. Его происхождение связано с эволюцией древних мифологических представлений и развитием повествовательных жанров в литературах Востока и византийской письменности, с учетом громадного влияния евангельской традиции. В статье обсуждается типология «чудесных историй» об исцелении в еврейской литературе начала новой эры, «литературе мудрецов», и средневековой древнерусской агиографии.

Зцілення хворих і страждущих – важливий структурний і змістовний елемент житійної поетики. Його походження пов'язане з еволюцією стародавніх міфологічних уявлень і розвитком оповідних жанрів у літературах Сходу та візантійській писемності, з урахуванням величезного впливу євангельської традиції. У статті обговорюється типологія «чудесних історій» про зцілення в єврейській літературі початку нової ери, «літературі мудреців», а також в середньовічній давньоруській агіографії.

Healing sick patients and suffering persons is an important structural element of Hagiography poetics. Its origin is related to the evolution of ancient mythological mind and development of narrative genres in literatures of the East and Byzantine writing, taking into account enormous influence of Evangelic tradition. In the article typology of “wonderful stories” comes into a question about healing in Jewish literature of the beginning of new era, “literature of sages”, and medieval Rus’ian Hagiography.