К вопросу об огнепоклонниках в стране кашаков

Abstract

Сравнительный анализ сообщения ал-Мас‘уди о кашаках (касогах) Северо-Западного Кавказа, как о “маджусийа”, с другими известиями мусульманских авторов о “маджусах” Европы заставил автора статьи усомниться в том, что здесь речь идет о магах-зороастрийцах. Как удалось установить, мусульманские авторы при описании народов Европы, включая Северный Кавказ, использовали термины маджус и маджусийа для обозначения тех язычников-огнепоклонников, которые сжигали своих умерших. Это находит подтверждение в данных археологии, согласно которым в хазарское время на землях Северо-Восточного Причерноморья, где с первой половины Х в. письменные источники фиксируют касогов, наряду с ингумационными погребениями получили распространение кремационные захоронения.

Порівняльний аналіз повідомлення ал-Мас'уді про кашаків (косогів)Північно-Західного Кавказу, як про “маджусійа”, з іншими відомостями мусульманських авторів про “маджусів” Європи змусив автора статті засумніватися в тому, що тут мова йде про магів-зороастрійців. Як вдалося встановити, мусульманські автори при описі народів Європи, включаючи Північний Кавказ, використовували терміни маджус та маджусійа для позначення тих язичників-вогнепоклонників, які спалювали своїх небіжчиків. Це знаходить підтвердження в даних археології, згідно з якими у хозарський час на землях Північно-Східного Причорномор'я, де з першої половини Х ст. письмові джерела фіксують касогів, поряд з інгумаційними похованнями набули поширення кремації.

A comparative analysis of the message of al-Mas‘udi about the Kashaks (Kasogs) of North-West Caucasus, as the “Magusia”, with other evidences Muslim authors about the “Magus” of Europe forced the author of this article to doubt that we can see the Mages or Zoroastrians here. On the contrary according to our observations, the Muslim authors in the description of the peoples of Europe, including the Northern Caucasus, used the terms “Magus” and “Magusia” to refer to those Pagans or Fire-Worshippers who burned their dead. This is confirmed by archaeological evidence, according to which at the Khazar time in the lands of the North-Eastern Black Sea region the cremations were spread with the inhumation burials where in the first half of the X century AD written sources began to fix the Kasogs.