У статті зроблено спробу на матеріалі романів В. Винниченка “Поклади золота”, “Рівновага” проаналізувати смислові домінанти в інтерпретації Парижа як подвійного простору (ідеального та реального), представленого в міфологічній, символічній і психологічній площинах. Відповідно, як трансформація міфу про “культурну столицю”, опозиції “свій” / “чужий”, “схід” / “захід”, у тому числі, локальних складових топосу й міста як “павутиння”; “бездомність” і “закинутість” як прояви інобуття. Окремо досліджені мотиви театральності, маски, світлові, добові, метеорологічні антиномії, які, вважаємо, сукупно витворюють урбаністичний простір цих творів.
В статье сделана попытка на материале романов В. Винниченко “Залежи золота”, “Равновесие” проанализировать смысловые доминанты в интерпретации Парижа как двойного пространства (идеального и реального), представленного в мифологической, символической и психологической плоскостях. Соответственно, как трансформация мифа об “культурной столице”, оппозиции “свой” / “чужой”, “восток” / “запад”, в том числе, локальных составных топоса и города как “паутины”; “бездомность” и “заброшенность” как проявления инобытия. Отдельно исследованы мотивы театральности, маски, световые, суточные, метеорологические антиномии, которые, считаем, совокупно создают урбанистическое пространство этих произведений.
In article attempt on a material of novels of V. Vinnichenko “Poklady zolota” and “Rivnovaga” is made to analyse semantic dominants in interpretation of Paris as double space (ideal and real), presented in mythological, symbolical and psychological planes. Accordingly, as transformation of a myth about “cultural capital”, oppositions “self” / “another’s”, “east” / “west”, including, local compound of topos and city as “webs”; “homelessness” and “abandonment” as displays of unreality. Also separately had been analysed motives of theatricality, a mask, light, daily, meteorological oppositions which, we consider, are creating as a group an urbanite space of these products.