У статті порушена проблема пошуків Є. Маланюком державницьких критеріїв оцінки діяльності,
зокрема П. Куліша. Поет і есеїст піддавав критиці засадничі мірила тих науковців, котрі бажали
віднайти “єдину універсальну формулу”, що охопила б “цілого Куліша”, при цьому постійно
наголошували на його “борсаннях” та “зрадах”. На переконання Є. Маланюка, уся діяльність
П. Куліша була “державницькою”, а сам він був політично свідомим “культурником”. Навіть у
його інвективах Є. Маланюк убачав “яд спраги” за національним державництвом. Натомість
у працях деяких емігрантів, зокрема й дослідників творчості П. Куліша, Є. Маланюк відчував
“дихання пекельним ядом придушеної ненависті”, “замаскованої під “науковість” та спрямованої
на політичну деморалізацію українства.
The paper focuses on Y. Malaniuk’s search for the national-state criteria of evaluating the activities
of prominent figures in the national history, in particular, the classics of the Ukrainian literature. Most
clearly this issue was raised in the article “On the Anniversary of Kulish”, written in 1947 in the DP
camps. Y. Malaniuk criticized a number of fundamental scales in interpreting P. Kulish’s social activity
and creative work, which were used by such critics as S. Yefremov, D. Dontsov, Yu. Lypa, and V.
Petrov. Y. Malaniuk was skeptical about attempts to find a ‘unified universal formula’ that would cover
‘all Kulish’ emphasizing his ‘vacillations’ and ‘treasons’. At the same time, in those attempts Y. Malaniuk
saw the subconscious belief of such researchers that P. Kulish still held the ‘integrity’ of some kind. On
the contrary, for those who assess P. Kulish’s personality Y. Malaniuk suggested taking into account
not ‘small’, but ‘considerable facts’ of his great social life and creative work. In Malaniuk’s opinion, P.
Kulish’s entire activity was ‘state-forming’, and he himself was a politically conscious ‘cultural activist’.
Even when his words sounded as disclosure, in the sonnet “Kulish”, Y. Malaniuk emphasized the writer’s
“poison of thirst” for the national statehood. Instead, in the writings of some Soviet scholars-emigrants,
among which were the researchers of the works by P. Kulish, in particular, V. Petrov, Y. Malaniuk felt
‘infernal poisonous breath of suppressed hatred, devilish lie’ ‘disguised under scholarly forms’, which
was aimed at political demoralization of Ukrainians. Y. Malaniuk urged to reveal it ‘slowly reading’ the
publications of some critics whom he considered to be the agents of the Kremlin influence.