Мета статті – об'єктивна історіографічна характеристика постаті
митрополита Арсенія Мацієвича Ростовського (1697–1772) крізь призму
української церковно-історичної науки початку XX–XXI ст., окреслення кола
проблем і перспектив розвитку сучасної української історіографії, присвяченої
цьому видатному діячеві. Методологія дослідження базується на використанні
компаративного, історико-генетичного методів, методу історичної періодизації.
Наукова новизна. На основі залученої історіографічної бази було узагальнено
історичні оцінки та візії постаті митрополита Арсенія українськими
істориками початку XX–XXI ст., визначено проблемні віхи та перспективні
напрями дослідження біографістики, присвяченої Арсенію Мацієвичу, в сучасному
українському історіописанні. Висновки. Поява української церковної історіографії
як напряму історичної науки бере свій початок у часи визвольних змагань 1917–
1921 років, коли Україна інституціоналізувалася як держава. Найбільший вклад
у наукове вивчення діяльності Арсенія Мацієвича здійснили українські діаспорні
вчені, серед яких слід зазначити І. Власовського, який активно розробляв студії
всеукраїнської церковної історії, та І. Огієнка, якого можна вважати одним із
перших видатних церковних біографів. В історичних працях діаспорних учених
превалює національно-релігійний аспект дослідження життя Української Церкви
в синодальну добу.
Сучасна українська історіографія характеризується використанням
типологічного та структурного методів вивчення історії Церкви XVIII ст., тому
постать Арсенія Мацієвича у вітчизняних історичних творах аналізується досить
поверхово. Серед проблемних, недосліджених тем можна виділити необхідність
вивчення філософії митрополита Арсенія, його церковних та політичних поглядів,
які формувались, поза іншим, під час його навчання в Києво-Могилянській академії
(1715–1726). Потребує окремого наукового дослідження аналіз культурної
діяльності та повсякденного життя українських єпископів XVIII ст.
The purpose of the article is an objective historiographical characteristic of the
figure of Metropolitan Arseniy Matsievich (1697–1772) through the prism of Ukrainian
Church and Historical Science of XX–XXI centuries, outlining the range of problems and
prospects for the development of contemporary Ukrainian historiography, dedicated to
this prominent figure. The research methodology is based on usage of comparative,
historical-genetic methods, the method of historical periodization etc. Scientific novelty.
On the basis of the involved historiographic base, has been summarized historical estimates
and visions of the figure of Metropolitan Arseniy by Ukrainian historians of the
early XX–XXI centuries. Moreover, the problem milestones and perspective directions
of the research of biography, dedicated to Arseniy Matsievich, in the modern Ukrainian
historiography were defined. Conclusions. The emergence of Ukrainian ecclesiastical
historiography as a field of historical science dates back to the time of the liberation
contest of 1917–1921, when Ukraine was institutionalized as a state. The greatest
contribution to the scientific studying of Arseniy Matsiyevich’s activity weremade by
Ukrainian diaspora scholars, among whom especially should be noted I. Vlasovsky, who
actively developed studios of all-Ukrainian church history, and I. Ogienko, who can be
considered as one of the first outstanding church biographers. In the historical writings
of diaspora scholarsprevails the national-religious aspect of the study of the life of the
Ukrainian Church in the synodal period.
Contemporary Ukrainian historiography is characterized by usage of typological
and structural methods of studying history of the Ukrainian and Russian Churches in the
eighteenth century. Therefore, Arseniy Matsiyevich’s figure in domestic historical works
is analyzed rather superficially. Among the problematic, unexplored topics, which is the
neededfor research, are the philosophy of Metropolitan Arseniy, his ecclesiastical and
political views, which were formed, among other, during his studies at the Kyiv-Mohyla
Academy (1715–1726). An analysis of the cultural activities and daily life of Ukrainian
bishops of the eighteenth century requires a separate scientific study too.
