Інноваційна екосистема Придніпровського економічного району: актори, їх якість та повнота

Abstract

В останні роки інтерес науковців до концепції інноваційної екосистеми значно підвищився: процеси формування інноваційних екосистем досліджуються на різних рівнях – від віртуального до глобального. Дана робота присвячена проблематиці формування інноваційних екосистем на рівні регіонів як найбільш сприятливого для здійснення інновацій. Серед науковців немає згоди щодо того, які структурні елементи і відносини є найважливішими в інноваційних екосистемах, і яким має бути їх склад. Традиційно учасників екосистеми розділяють за моделями потрійної або чотирьохланкової спіралі, роблячи акцент на інституційних секторах, а не на функціях і ролях учасників. Запропоновано розширити перелік акторів (діючих осіб, структурних елементів) інноваційної екосистеми й об’єднати їх у шість секторів, залежно від виконуючих ними функцій і ролей: підприємницький, державний, науково-освітній, фінансового забезпечення, інфраструктурної підтримки, громадських об’єднань. Відповідно до цього підходу, здійснено аналіз стану регіональних інноваційних екосистем в областях Придніпровського економічного району за всіма секторами акторів на предмет їх повноти та якості для забезпечення цілісності та дієвості екосистем. На підставі аналізу виявлено, що найрозвинутішими секторами акторів є підприємницький та науково-освітній, але з поправкою на нерівномірність їх розосередження по областях району, структурну розбалансованість промислового комплексу та поступове виснаження кадрового потенціалу наукової сфери. Обґрунтовано, що ці вузькі місця не зменшують внутрішніх резервів областей для підвищення інноваційності та конкурентоспроможності регіональної економіки. Така перспективна можливість залежить від акторів державного сектору, секторів фінансового забезпечення та інфраструктурної підтримки інновацій. Поки що вони є найбільш критичними як за кількістю, так і за якістю акторів. Зроблено акцент на винятковій ролі держави у розвитку інноваційних екосистем, яка має полягати у створенні (сприянні створенню) відсутніх акторів, підвищенні якості діючих та формуванні умов (макроекономічних, інституційних, технологічних), які підтримуватимуть кожну складову екосистеми, стимулюючи їх взаємне підсилення та співпрацю. Підкреслено, що українській державі потрібно розвивати інклюзивні інститути, імплементуючи формат інклюзивної інноваційної політики, змінюючи культуру відносин між владою і громадськістю, закладаючи в їх основу принципи відкритості, довіри і партнерства.

В последние годы интерес ученых к концепции инновационной экосистемы значительно повысился: процессы формирования инновационных экосистем исследуются на разных уровнях – от виртуального до глобального. Данная работа посвящена проблематике формирования инновационных экосистем на уровне регионов как наиболее благоприятного для осуществления инноваций. Среди ученых нет единого мнения относительно того, какие структурные элементы и отношения являются важнейшими в инновационных экосистемах, и каким должен быть их состав. Традиционно участников экосистемы разделяют по моделям тройной или четырехзвенной спирали, делая акцент на институциональных секторах, а не на функциях и ролях участников. Предложено расширить перечень акторов (действующих лиц, структурных элементов) инновационной экосистемы и объединить их в шесть секторов, в зависимости от выполняемых ими функций и ролей: предпринимательский, государственный, научно-образовательный, финансового обеспечения, инфраструктурной поддержки, общественных объединений. В соответствии с этим подходом, проанализировано состояние региональных инновационных экосистем в областях Приднепровского экономического района по всем секторам акторов на предмет их полноты и качества для обеспечения целостности и действенности экосистем. На основании анализа выявлено, что наиболее развитыми секторами акторов являются предпринимательский и научно-образовательный, но с поправкой на неравномерность их рассредоточения по областям района, структурную разбалансированность промышленного комплекса и постепенное истощение кадрового потенциала научной сферы. Обосновано, что эти узкие места не уменьшают внутренних резервов областей для повышения инновационности и конкурентоспособности региональной экономики. Такая перспективная возможность зависит от акторов государственного сектора, секторов финансового обеспечения и инфраструктурной поддержки инноваций. Пока они являются наиболее критичными как по количеству, так и по качеству акторов. Сделан акцент на исключительной роли государства в развитии инновационных экосистем, которая должна заключаться в создании (содействии созданию) отсутствующих акторов, повышении качества действующих и формировании условий (макроэкономических, институциональных, технологических), которые будут поддерживать каждую составляющую экосистемы, стимулируя их взаимное усиление и сотрудничество. Подчеркнуто, что украинскому государству нужно развивать инклюзивные институты, имплементируя формат инклюзивного инновационной политики, изменяя культуру отношений между властью и общественностью, закладывая в их основу принципы открытости, доверия и партнерства.

In recent years, interest in the concept of innovation ecosystem has increased significantly in the scientific community: formation processes of innovation ecosystems are exploring at different levels – from virtual to global. This study is devoted to the issues of innovation ecosystems formation at the regional level as the most favorable for innovations. There is no unanimity among scientists as to whether what structural elements and relationships are essential in innovation ecosystems, and what their composition should be. Traditionally, ecosystem actors are divided into Triple Helix or Quadruple Helix models by focusing on institutional sectors, rather than on the functions and roles of actors. To expand the range of innovation ecosystem actors (structural element) and combine them into six sectors, according to the functions and roles performed has been proposed, namely: entrepreneurial, government, scientificeducational, financial support, infrastructural support, public associations. Under this approach, the state of the regional innovation ecosystems across all sector actors in the Pridneprovsky economic region has been analyzed in order to determine their completeness and quality to ensure the integrity and efficiency of ecosystems. Based on the analysis, it has been revealed that the most developed sector actors are entrepreneurial and scientific-educational, with adjustments for their uneven diffusion across the regions, structural imbalance of the industrial complex and the gradual depletion of the human resources of the scientific sphere. It has been predicted these bottlenecks do not reduce the internal reserves of the regions in order to increase the innovativeness and competitiveness of the regional economy. In doing so, such a promising opportunity depends largely on actors in the public sector, financial support sector, and infrastructure support sector. While they are the most critical in terms of both quantity and quality of actors. Emphasis has been given on the exceptional role of the government in innovation ecosystems development, which should consist in creating (promoting the creation) of absent actors, improving the quality of existing and establishing conditions (macroeconomic, institutional, technological) that will support each component of the ecosystems, stimulating their mutual strengthening and cooperation. It has been emphasized that the Ukrainian state needs to develop inclusive institutions, implementing the format of inclusive innovation policy, changing the culture of relations between the government and the public, laying in their basis the principles of openness, trust, and partnership.