У статті розглянуто форми участі харківських медиків в Російсько-японській війні 1904–1905 рр.:
організація курсів сестер-жалібниць при Харківському управлінні Червоного Хреста, створення Харківським губернським земством санітарних та бактеріологічного загонів, збирання пожертв на користь постраждалих від війни, влаштування шпиталів в тилу та на фронті. Особливу увагу приділено діяльності харківських санітарних загонів на театрі воєнних дій, внеску видатних харківських медиків
в організацію загонів і шпиталів.
На підставі звітів громадських організацій та харківської періодики автори дійшли висновку про
неефективність благодійності як основного джерела фінансування місцевих ініціатив з допомоги постраждалим від війни. Ця обставина створила передумови для широкої співпраці місцевих самоврядувань в рамках імперії, сприяла накопиченню досвіду громадської самоорганізації, в якій провідну роль грали кращі представники медичної спільноти. Завдяки активній організаторській участі в подоланні
наслідків війни, лікарі усвідомили масштабні завдання з реорганізації охорони здоров'я, можливості
для реалізації яких відкрило повалення царату в 1917 р.
The article considers forms of the participation of Kharkiv medical staff in the Russian-Japanese War of
1904–1905: organization of the courses for sisters of mercy by the Kharkiv Red Cross Office, creation of sanitary
and bacteriological detachments by the Kharkiv provincial zemstvo, collecting donations in favor of
victims of war, creation of hospitals in the rear and at the front. The size and structure of charity donations collected
by the Kharkiv Red Cross and the provincial zemstvo have been determined. The special attention is
paid to the Kharkiv sanitary detachments’ activity at the battleground and the contribution of the prominent
Kharkiv physicians to the organization of detachments and hospitals.
The analysis of reports of public organizations and the local newspapers let the authors to conclude about
inefficiency of charity as the main financial source for local initiatives to help victims of war. That circumstance
had created the preconditions for the broad cooperation of local governments within the Empire, contributed
to the accumulation of experience by public self-organization, in which best representatives of the medical community
played the leading role. Due to the active organizational involvement in overcoming the war consequences,
physicians had realized the large-scale tasks on reorganization of health care, the possibilities for
which were opened with the overthrow of tsarism in 1917.
В статье рассмотрены формы участия харьковских медиков в Русско-японской войне 1904–1905 гг.:
организация курсов сестер милосердия при Харьковском управлении Красного Креста, создание Харьковским губернским земством санитарных и бактериологического отряда, сбор пожертвований в пользу пострадавших от войны, обустройство госпиталей в тылу и на фронте. Особое внимание уделено деятельности харьковских санитарных отрядов на театре военных действий, вкладу выдающихся
харьковских медиков в организацию отрядов и госпиталей.
На основе анализа отчетов общественных организаций и харьковской периодики авторы пришли
к выводу о неэффективноси благотворительности как основного источника финансирования местных
инициатив в деле помощи пострадавшим от войны. Это обстоятельство создало предпосылки для
широкого сотрудничества местных самоуправлений в рамках империи, способствовало накоплению
опыта общественной самоорганизации, в которой ведущую роль играли лучшие представители медицинского сообщества. Благодаря активному организаторскому участию в преодолении последствий войны, врачи осознали масштабные задания по реорганизации здравоохранения, возможности для реализации которых открыло свержение царизма в 1917 г.
Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства
