Медичне забезпечення мешканців сільських громад в окупованих південно-західних теренах України ("Трансністрія" 1941-1944 рр.)

Abstract

У статті висвітлено медичне забезпечення населення сільських громад в окупованих румунами південно-західних територіях України («Трансністрія» 1941-1944 рр.). Проаналізовано санітарно-гігієнічне становище на досліджуваній нами території та хвороби, які набули найбільшого поширення серед мешканців сільських громад. Румунською цивільною адміністрацією проводилася політика, направлена на покращення санітарно-епідеміологічного становища. Ця політика зводилася до елементарного підтримання чистоти місць проживання селян, підтримання особистої гігієни, приведення до належного стану криниць, відновлення та побудову нових лазень, а також постійної перевірки та опитування вчителями дітей про здоров'я їхніх близьких. Також окупаційна влада підтримувала діяльність медичних установ: лікарень та поліклінік в стінах яких надавалася кваліфікована медична допомога населенню «Трансністрії». Функціонування цих закладів забезпечувала роботою значну частину мешканців губернаторства, за яку вони отримували заробітну плату. Проте, запровадження оплати за медичні послуги, нестача кваліфікованого медичного персоналу та необхідних медикаментів фактично унеможливили доступ до медичної допомоги як сільських, так і міських мешканців губернаторства «Транснністрія».

The article deals with health provision of rural communities in the south-western territories of Ukraine occupied by the Romanians (“Transnistria”, 1941-1944.). There have been analyzed sanitary conditions on the explored area and the diseases that got most distribution among the habitants of the rural communities. A policy of improving sanitary and epidemiological situation was implemented by the Romanian civil administration. This policy was aimed to maintain cleanness of places of residence of peasants, to maintain personal hygiene, to keep wells in a proper condition, to restore and build new baths, as well as to make teachers carry out regular checking and questioning of children about the health of their relatives. The occupation authorities also supported the activities of medical institutions: hospitals and clinics where qualified medical assistance was provided to the population of “Transnistria”. The functioning of these institutions provided work for a considerable part of the inhabitants of the Governorate, for which they received their salaries. However, the introduction of payment for medical services, the lack of qualified medical staff and necessary medicines made access to health care completely impossible both to rural and urban residents of the governorship “Transnistria”.

В статье освещено медицинское обеспечение населения сельских общин в оккупированных румынами юго-западных территориях Украины («Транснистрия» 1941-1944 гг.). Проанализированы санитарно-гигиеническое состояние на исследуемой нами территории и болезни, которые получили наибольшее распространение среди жителей сельских общин. Румынской гражданской администрацией проводилась политика, направленная на улучшение санитарно-эпидемиологического положения. Эта политика сводилась к элементарному поддержания чистоты мест проживания крестьян, поддержание личной гигиены, приведение в надлежащее состояние колодцев, восстановление и строительство новых бань, а также постоянной проверки и опроса учителями детей о здоровье их близких. Также оккупационная власть поддерживала деятельность медицинских учреждений: больниц и поликлиник, в стенах которых предоставлялась квалифицированная медицинская помощь населению «Транснистрии». Функционирование этих учреждений обеспечивало работой значительную часть жителей губернаторства, за которую они получали заработную плату. Однако введение оплаты за медицинские услуги, нехватка квалифицированного медицинского персонала и необходимых медикаментов сделало фактически невозможным доступ к медицинской помуощи как сельских так и городских жителей губернаторства «Транснистрия».