The Mediterranean water shrew (Neomys anomalus) in northern Belarus: new records and identification criteria

Abstract

The article analyses the new record of Neomys anomalus in the lakes Dolzhin (geographic coordinates of the place of capture 55°06´33,8˝N, 28°36´03.1˝E) and Vechelye (55°07´55.3˝N, 28°36´38.6˝E and 55°07´55.4˝N, 28°36´37.2˝E) of Ushachsky district, Vitebsk region, Belarus. The material was collected in July 2019. Captured individuals (n = 3) differed by individual external characteristics (a grey-white spot around the eye but not behind it; non-contrasting transition of colouration between the back and belly) from individuals captured in 2018 (n = 4) on Lake Borkovshchina and its ducts. The revealed morphological differences between individuals trapped in different years confirm the known data on phenetic variability of N. anomalus. The body weight (7.14–8.03 g) and the main parameters (for example, the ratio of tail length to body length was 0.65–0.68) did not differ significantly. Also individuals of N. anomalus did not differ significantly by craniometrical characters (height of coronoid process was 4.04–4.17 mm). In 2018–2019, individuals of the Mediterranean water shrew were trapped in three interconnected lakes, the total length of which with the channels is about 8 km. The shallow and densely overgrown with trees and shrubs channels between the lakes contribute to the dispersal of individuals. According to the results of the 2018 survey, the relative abundance of N. anomalus on Lake Borkovshchina and its channels was 4 individuals / 100 trap-days, and according to 2019 data on Lake Dolzhina and Lake Vechelye — 5.0 and 4.4, respectively. The findings give a reason to suggest the stability of the local population. One of the factors contributing to this phenomenon is the reduction in flood water. To maintain the abundance of the species, it is necessary, first of all, to preserve the shoreline, riparian and aquatic vegetation in lakes. It is advisable to include lakes into the system of protected areas with the status of reserves.

Аналізуються нові знахідки Neomys anomalus в озерах Довжина (географічні координати місця знахідки 55°06´33,8˝ N, 28°36´03.1˝ E) та Вечелля (55°07´55,3˝ N, 28°36´38.6˝ E, 55°07´55,4˝ N, 28°36´37.2˝ E), що в Ушацькому районі Вітебської області. Матеріал зібрано в липні 2019 р. Виловлені особини (n = 3) за окремими екстер’єрними ознаками (сіро-білу пляму навколо ока, а не за ним; неконтрастний перехід забарвлення спини і черева) відрізнялися вид виловлених в 2018 р. особин (n = 4) на оз. Борківщина i з його протоки. Виявлені морфологічні відмінності особин, спійманих в різні роки, підтверджують наявні відомості про фенетичної мінливості N. anomalus. Масою тіла (7,14–8,03 г) i основними промірами (так, відношення довжини хвоста до довжини тіла — 0,65–0,68) особини значно не відрізнялися. За краніометричними характеристиками особини N. anomalus також істотно не розрізнялися (висота нижньої щелепи — 4,04–4,17 мм). У 2018–2019 р. особини рясоніжки малої спіймані в трьох взаємопов’язаних озерах, загальна протяжність яких з протоками становить близько 8 км. Протоки між озерами, неглибокі і густо зарослі деревами та кущами, сприяють переміщенню особин. За результатами обліку 2018 р. відносна чисельність N. anomalus на оз. Бoрківщина i його проток склала 4 особи/100 пастко-діб, а за даними 2019 р. на оз. Довжина та оз. Вечелля — 5,0 та 4,4, відповідно. Отримані відомості дають підставу припускати стабільну чисельність місцевої популяції. Одним із факторів, що сприяють цьому, ϵ зниження кількості паводкових вод. Для підтримки чисельності виду необхідно, перш за все, зберігати берегову лінію, коловодну і водну рослинність у озерах. Доцільно включати великі озера в систему ООПТ зі статусом заказників.