Olbia in the Roman empire: some observations on Neronian evidence

Abstract

This paper addresses a theme that was central to the work of Valentina Krapivina, namely the Roman period in Olbia and around the Black Sea in general. As Rostovtzeff observed long ago, and as Valentina and others have often insisted, Olbia is special in many ways, but we cannot hope to understand Roman Olbia without engaging seriously also with the larger issue of the Black Sea under Rome, Roman concerns there and indeed Olbians’ dealings with the region and with the imperial power alike.1 These are enormous themes, burdened with a great weight of modern scholarship. And these are also themes upon which I have written elsewhere. Here, therefore, I shall focus sharply on parts of the ancient evidence that have been claimed as important for the Neronian period. In fact, in recent years the honorand and I had begun slowly to plan a joint study of some of that evidence, but we were unable to finish that work.

Розглядається тема, яка займала центральне місце в роботах Валентини Крапівіної, а саме, римський період в Ольвії і у Північному Причорномор`ї в цілому. Раніше для підтвердження присутності римлян в Ольвії розглядалася теракота орла з Ольвії з матеріалів Археологічного музею Інституту археології. Аналогія їй знайшлася у Британському музеї. На думку Дональда Бейлі, вона виготовлена в майстерні на Кніді і датується у межах I – першої половини II ст. н.е., і вже тому не можуть слугувати доказом присутності в Ольвії римлян за часів Нерона. Однак, орел був символом Зевса, який у римській Ольвії вважався захисником міста. Залучено дані епіграфіки, у першу чергу епітафія Тіберія Плавтія Сільвана, яка була центром давньої наукової дискусії про роль римлян у житті Ольвії. Дослідження тексту епітафії, порівняння його з повідомленнями Тацита, дозволяють заключити, що не військову успіхи, а тонка дипломатія покійного сприяла вдалим діям у Провінції. Одна ця епітафія, як і напис з Мангупу і папірус Ханта, які опинилась у сфері нашої уваги, не можуть остаточно вирішити наш спір відносно взаємовідносин Ольвії і Риму за часів Нерона.

Рассматривается тема, которая занимала центральное место в работе Валентины Крапивиной, а именно, римский период в Ольвии и в Северном Причерноморье в целом. Ранее в качестве доказательства присутствия римлян в Ольвии рассматривалась терракота орла из Ольвии, хранящаяся в Археологическом музее ИА. По мнению Дональда Бейли, эти находки датируются в пределах конца I – первой половины II в. н.э. и уже поэтому не могут быть доказательством присутствия римлян в Ольвии во времена Нерона. Однако орел был символом Зевса. В римской Ольвии он считался защитником города. В этой связи можно вспомнить, что дела города обсуждались в храме Зевса. Привлекаются данные эпиграфики, в первую очередь эпитафия Тиберия Плавтия Сильвана, которая была фокусом давней научной дискуссии о роли римлян в жизни Ольвии. Исследование текста эпитафии и сравнение его с данными Тацита позволяет заключить, что не военные успехи покойного, а тонкая дипломатия позволили ему обеспечить успех своей Провинции. Однако, эта эпитафия, как и надпись с Мангупа и особенно папирус Ханта, которые оказались в сфере нашего внимания.