Роль эпигенетического полиморфизма проростков кукурузы в реакциях на УФ-С облучение

Abstract

Изучена связь эпигенетического полиморфизма проростков кукурузы с особенностями их устойчивости и адаптации к УФ-С облучению. На основании исследования трех показателей — частоты хромосомных аберраций в меристематических тканях, изменений профиля метилирования транскрибируемых последовательностей (ITS2 и ITS3), а также сателлитной ДНК показано, что проростки из медленно и быстро прорастающих семян, имеющие различный эпигеном, по-разному реагируют на повторное стрессовое воздействие: у проростков из быстро прорастающих семян адаптация формируется; у проростков из медленно прорастающих семян в исследованном режиме воздействия адаптивная реакция не формируется. Обсужден вопрос о биологическом значении эпигенетического полиморфизма семян как механизме обеспечения выживаемости организмов, популяций и видов.

Вивчено зв’язок епігенетичного поліморфізму проростків кукурудзи з особливостями їх стійкості та адаптації до УФ-С опромінення. На підставі дослідження трьох показників — частоти хромосомних аберацій у меристематичних тканинах, змін профілю метилування транскрибованих послідовностей (ITS2 та ITS3), а також сателітної ДНК встановлено, що проростки з повільно і швидко проростаючого насіння, які мають різний епігеном, порізному реагують на повторну стресову дію: у проростків зі швидко проростаючого насіння адаптація формується; у проростків з повільно проростаючого насіння за дослідженого режиму дії адаптивна реакція не формується. Обговорено питання щодо біологічного значення епігенетичного поліморфізму насіння як механізму забезпечення виживаності організмів, популяцій і видів.

The relation between epigenetic polymorphism of corn seedlings with features of their resistance and adaptation under UV-C exposure has been investigated. According to three indices — chromosome aberrations yield in the meristematic tissues, changes in methylation patterns in transcribed, and satellite DNA, it was shown that seedlings from slowly- and fast-grown seeds with different epigenome responded to chronic stress exposure differently. There was an adaptation of seedlings from fast-grown seeds and seedlings from slowly-grown seeds didn’t show any adaptation under the same exposure mode. The issue about biological importance of seeds’ epigenetic polymorphism as a life maintenance mechanism of organisms, populations and species has been discussed.