У статті проаналізовано специфіку присвят як маркера міжтекстової комунікації. Об'єктом
дослідження стали твори українських письменників 1920-х років (М. Драй-Хмари, М. Зерова,
М. Рильського, П. Филиповича, М. Хвильового). Встановлено, що найбільший інтертекстуальний
потенціал мають присвяти іншому твору, літературному персонажу, а також письменникові,
особливо якщо в тексті він репрезентований не як публічна персона, а як автор корпусу художніх
текстів.
The paper analyzes specifics of dedications as a marker of intertextual communication focusing on
works by Ukrainian writers of the 20th century (M. Dray-Khmara, M. Zerov, M. Rylskyi, P. Fylypovych,
M. Khvyliovyi). It is established that the greatest intertextual potential may be found in dedications to
other work, literary character and also the writer, especially when the last one is represented in the
text not as a public person, but as an author of certain literary texts.
В статье проанализирована специфика посвящений
как маркера межтекстовой коммуникации. Объектом
исследования стали произведения украинских писателей
1920-х годов (М. Драй-Хмары, М. Зерова, М. Рыльского,
П. Филиповича, М. Хвылевого). Установлено, что наибольшим
интертекстуальным потенциалом наделены посвящения
другому произведению, литературному персонажу, а также
писателю, особенно если в тексте он представлен не как
публичная персона, а как автор корпуса художественных
текстов.