Антропологічні практики повсякдення: людина як психологічна цілісність (До 80-річчя Євгена Гуцала)

Abstract

У статті розглядається художньо-естетична концепція творчості Є. Гуцала, яка впритул наближається до осягнення природи, що її письменник відчував як “велику філософську таємницю” (Ф. В. Й. Шеллінг). Таке авторське світовідчуття цілком уписується в парадигму загального пошуку поколінням шістдесятників морально-етичних основ еволюції суспільства й самовдосконалення людини. Ідеться насамперед про спроби реактуапізації ренесансної моделі світосприйняття з основними її складниками - виразним антропоцентризмом із домінантою гуманізму та новим пошуком тілесності.

The paper deals with literary and aesthetic concept of Y. Hutsalo’s works, approaching the comprehension of nature as a “great philosophical mystery” (F. W. J. Schelling). This author's attitude is quite natural within sixtiers' generation's paradigm of looking for moral and ethical foundations of the human society evolution and man's self-improvement. It was an attempt of reactualizing Renaissance worldview model with its main components - utter anthropocentrism with dominant role of humanism and searches of new physicality.

В статье рассматривается художественно-эстетическая концепция творчества Е. Гуцала, которая вплотную приближается к постижению природы, поскольку ее писатель чувствовал как “большую философскую тайну" (Ф. В. Й. Шеллинг). Такое авторское мироощущение вполне вписывается в парадигму общего поиска поколением шестидесятников морально-этических основ эволюции общества и самосовершенствования человека. Речь идет прежде всего о попытках реактуализации ренессансной модели мировосприятия с основными ее составляющими - выразительным антропоцентризмом с доминантой гуманизма и новым поиском телесности.