Лірика М.Хвильового: злам автохтонної свідомості

Abstract

У статті окреслюється кредо ліричного героя М. Хвильового крізь призму глибокого внутрішнього конфлікту у площині “українець / комуніст”. Перший (українець) постає у традиційно патріархальному образі поміркованого й залюбленого в рідну землю селянина, а другий (комуніст) – становить уособлення “полум’яного борця” за вселюдське щастя, яке, в його розумінні, можливе лише за умов здійснення світової (чи навіть усесвітньої) революції. Втілювати свої задуми співець “загірної комуни” готовий не добираючи методів і не рахуючи жертв. Задля цього він ладен не лише виправдати, а й виконати сотні смертних вироків. Відсутність сподіваної підтримки від широких селянських мас спонукає його шукати однодумців у середовищі вчорашніх повій і злодіїв. Сукупність викладених чинників зумовлює трагічну розв'язку.

The author outlines the credo of M. Khvylovyi’s hero in terms of profound internal conflict concerning confrontation of self-identifi cations ‘Ukrainian’ / ‘communist’. The former (Ukrainian) appears in a traditionally patriarchal character of a sober-minded, land-loving farmer, and the latter (communist) is the embodiment of ‘the fierce fighter’ for universal human happiness, which, as he believes, is possible only under the condition of accomplishment of the world revolution. Celebrating ‘behindthe- mountains commune’ the communist is ready to embody his dreams using any methods and ignoring victims. He is willing not only to justify, but also to execute a number of death sentences. The lack of expected support from peasants impels him to seek like-minded persons in the masses of former prostitutes and thieves. The totality of these factors becomes the cause of his tragic outcome at the end.

В статье очерчивается кредо лирического героя Н. Хвылевого сквозь призму глубокого внутреннего конфликта в плоскости “украинец / коммунист”. При этом первый (украинец) предстаёт в традиционно патриархальном образе рассудительного, любящего родную землю крестьянина, а второй (коммунист) является олицетворением “пламенного борца” за всечеловеческое счастье, которое, в его понимании, возможно только при условии свершения мировой (или даже вселенской) революции. Воплощать свои замыслы певец “загорной коммуны” готов, не выбирая методов и не считаясь с жертвами. Ради этого он согласен не только оправдать, но и привести в исполнение сотни смертных приговоров. Отсутствие ожидаемой поддержки от широких крестьянских масс побуждает его искать единомышленников в среде вчерашних проституток и воров. Совокупность перечисленных факторов становится причиной трагической развязки.