Проведена количественная оценка проницаемости гемато-энцефалического барьера для
некоторых производных 1,4-бензодиазепина на основании их фармакодинамических
характеристик и нейрорецепторных свойств. Как отмечено, взаимодействия бензодиазепиновых лигандов и ГАМК-рецепторных каналов (ГАМК-рк) быстрообратимы, поскольку зависят от фармакокинетических характеристик соединений. Исследование быстрообратимых эффектов в экспериментах на животных проводилось в условиях внутривенной инфузии судорожного агента (коразола) на фоне введения агонистов ГАМКрк (феназепама, гидазепама, 3-гидроксифеназепама, бромнордиазепама и леваны).
Гиперболический характер зависимости концентрация–эффект у феназепама, 3-гидроксифеназепама и бромнордиазепама позволяет произвести надлежащие расчеты соответствующих концентраций в мозгу при условии, что их противосудорожное действие не
превышает 80 % максимального. Рассчитанное соотношение концентраций мозг/кровь
статистически недостоверно отличается от реальных экспериментальных значений, полученных в опытах с веществами, которые мечены радиоактивными изотопами. Определение в головном мозгу концентраций средств, являющихся пролекарствами (левана,
гидазепам), на основании их фармакодинамических показателей неадекватно в связи с
тем, что метаболиты данных агентов более активны, чем сами эти соединения.
Проведена кількісна оцінка проникності гемато-енцефалічного бар’єра для деяких похідних 1,4-бензодіазепіну на
підставі їх фармакодинамічних характеристик і нейрорецепторних властивостей. Як відмічено, взаємодії бензодіазепінових лігандів і ГАМК-рецепторних каналів (ГАМК-рк)
є швидкооборотними, оскільки залежать від фармакокінетичних характеристик сполук. Дослідження швидкооборотних ефектів в експериментах на тваринах проводилось
в умовах внутрішньовенної інфузії судомного агента (коразолу) на тлі введення агоністів ГАМК-рк (феназепаму, гідазепаму, 3-оксифеназепаму, бромнордіазепаму та левани).
Гіперболічний характер залежності концентрація–ефект у
феназепаму, 3-оксифеназепаму та бромнордіазепаму дозволяє провести належні розрахунки відповідних концентрацій у мозку за умови, що їх протисудомна дія не перевищує
80 % максимальної. Розраховане співвідношення концентрацій мозок/кров статистично невірогідно відрізняється
від реальних експериментальних значень, що отримані в дослідах із речовинами, міченими радіоактивними ізотопами.
Визначення в головному мозку концентрацій сполук, що є
проліками (левана, гідазепам), на підставі їх фармакологічних показників є неадекватним через те, що метаболіти даних агентів є більш активними, ніж ці сполуки.
