Анотація:
У гострих експериментах на наркотизованих уретаном щурах досліджували особливості участі гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у медулярному контролі функції кровообігу щурів. Мікроїн’єкції ГАМК (10⁻¹⁰ або 10⁻⁸ М) у медулярні ядра (парамедіанне
і латеральне ретикулярні ядра – PMn та LRN відповідно, обопільне ядро – AMB) супроводжувалися розвитком гіпо- або гіпертензивних реакцій, що носили дозозалежний
характер. Знайдені певні відмінності в структурі викликаних ін’єкціями ГАМК гемодинамічних реакцій. Так, у розвиток гіпотензивної реакції, зумовленої введенням ГАМК
у PMn, серцевий і судинний компоненти були залучені приблизно в рівній мірі (при
значному гальмуванні хронотропної функції серця). В основі гіпотензивної реакції на
введення ГАМК у LRN лежав переважно судинний компонент, а серцевий компонент
був менш вираженим. При введенні ГАМК в АМВ спостерігалося значне зниження рівня діастолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Що ж до ГАМКіндукованих гіпертензивних реакцій за участю нейронів PMn і LRN, то в їх розвитку
переважав судинний компонент, а вплив на хронотропну функцію серця був менш вираженим. Ін’єкції конкурентного антагоніста ГАМКА-рецепторів бікукуліну (10-7 М) у
медулярні ядра, що досліджувалися, супроводжувалися підвищенням рівня систолічного і діастолічного артеріального тиску, а також збільшенням частоти серцевих скорочень, тобто в реалізації гіпотензивних ефектів ГАМК задіяні чутливі до бікукуліну
ГАМКА-рецептори. Після пригнічення активності нейронної NO-синтази ін’єкції ГАМК
у медулярні ядра не спричиняли розвитку гіпотензивних реакцій, а ГАМК-індуковані
гіпертензивні реакції послаблювалися, що свідчить про можливість взаємодії ГАМК із
оксидом азоту в нервовому контролі діяльності серцево-судинної системи. Виявлено
також, що ефекти ін’єкованої в медулярні ядра ГАМК залежать від активності Na⁺, К⁺-
АТФази, ензиму плазматичної мембрани кардіоваскулярних нейронів.