Вірш Тараса Шевченка "Муза" в контексті еволюції античного топосу

Abstract

Розглянуто одну з версій Шевченкової інтерпретації традиційного для літератури образу музи, сутність якої – у потужній ліризації й максимальній інтимізації міфологічного топосу, що зберігає свою ключову семантику (муза – натхненниця, помічниця, порадниця).

The paper deals with one of Shevchenko’s interpretations of the literary muse figure, a version which is based on an overall lyrization and ultimate intimization of this mythological topos that nevertheless preserves its basic semantics (the muse as an inspiring, helping, and advise-giving figure).

Рассмотрена одна из версий Шевченковской интерпретации традиционного для литературы образа музы, сущность которой – в сильной лиризации мифологического топоса, сохраняющего свою ключевую семантику (муза – вдолхновительница, помощница, советчица).