Листи як дорожні знаки на шляху духовного самотворення

Abstract

Аналізуються листи Василя Голобородька до Віталія Абліцова, які охоплюють період від 1969 до 2003 року. У листуванні поета не лише прочитуються важливі моменти його непростого життя у статусі “ізгоя” і “вигнанця”, а й постає духовна боротьба особистості за право на творчу самореалізацію в умовах невизнання та ігнорації.

This publication contains letters of Vasyl Holoborodko to Vitaliy Ablitsov written between 1969 and 2003. The correspondence of the poet not merely reveals the pivotal moments of his life as a social outcast, but also represents his craving for the right to express himself as an artist while being disregarded by the state.

Публикуются письма Василия Голобородько к Виталию Аблицову, которые охватывают период от 1969 до 2002 года. В переписке поэта прочитываются не только важные моменты его непростой жизни в статусе “изгоя” и “изгнанника”, но и духовная борьба личности за право на творческую самореализацию в условиях непризнания и игнорирования.