Микола Вінграновський: “…Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться…”

Abstract

Автор тлумачить художню семантику різних складових ліричного “Я” в поезії М. Вінграновського. Розглядається специфіка художньої трансформації ментального дискурсу в образ ліричного суб'єкта автора, означено взаємозв’язок етноментальних структур та суб’єктивних форм авторського вираження. Інтерпретується часовий і просторовий зв’язок прислівника “вже” в різних структурах поетичного часопростору.

The paper interprets different semantic levels of the lyrical self in Mykola Vinhranovsky’s poetry. The author of the article focuses on artistic transformation of Vinhranovsky’s mental discourse into the lyrical subject of his poetry, and outlines the relations between ethnic and mental structures and the subjective forms of auctorial expressivity. He also analyzes temporal and spatial specificity of the adverb “already” in various structures of poetic chronotopos.

Автор расматривает художественную семантику разных составляющих лирического “Я” в поэзии М. Винграновского. Рассматривается специфика художественной трансформации ментального дискурса в образ лирического субъекта автора, определена взаимосвязь этноментальных структур и субъективных форм авторского выявления. Интерпретируется временная и пространственная связь наречия “уже” в разных структурах поэтического временного пространства.