“Свого язика не знає…”, або Чому Гоголь писав російською?

Abstract

Концепція статті фундована на трьох підставових сенсових константах: а) російсько- українська лінгводихотомія мови Гоголя як відображення національної та духовної роздвоєності письменника, його внутрішньої драми “ґрунту й долі” (“дуалізм Гоголя”); b) “неправильність” російської мови (ідіолекту) Гоголя як чинник його “осібності” в російській літературі й водночас потужної інспірації для розвитку російської літературної мови (“парадокс Гоголя”); с) творчість “геніального українця” (І. Франко) як факт російської літератури і як російськомовне відгалуження української культури (“феномен Гоголя”).

The paper upholds three major theses: a) that the dichotomy of Russian and Ukrainian languages refl ects Gogol’s national and spiritual ambivalence, his inward confl ict between “soil and destiny” (“Gogol’s dualism”); b) that the “irregularity” of Gogol’s Russian language production (his idiolect) determined his “singularity” within Russian literature, stimulating further development of Russian literary language (“Gogol’s paradox”); and, fi nally, c) that the works of this “Ukrainian man of genius” (I. Franko) should be regarded as a phenomenon of Russian literature and as a Russian-language offshoot of Ukrainian culture (“the phenomenon of Gogol”).

Концепция статьи основана на трёх опорных смысловых константах: а) русско-украинская лингводихотомия у Гоголя как отражение в языке национальной и духовной двойственности писателя, его внутренней драмы “почвы и судьбы” (“дуализм Гоголя”); b) “неправильный” русский язык (идиолект) Гоголя как фактор его “особости” в русской литературе и его инспирирующего влияния на развитие русского литературного языка (“парадокс Гоголя”); с) творчество “гениального украинца” (И. Франко) как факт русской литературы и как русскоязычная ветвь украинской культуры (“феномен Гоголя”).