У статті аналізується сучасний стан літературної критики, історії й теорії літератури. Звертаючись до
історії питання, автор висловлює деякі дискусійні думки про “нетворчу” залежність української науки
про літературу від зарубіжної, звертає увагу на брак свіжих думок у постмодерному літературознавстві,
пропонує можливі шляхи виходу його з такої (на його думку) кризи. Основний акцент зроблено на
необхідності авторських праць з історії й теорії літератури та актуальності естетичного, стильового
критерію в осмисленні художніх явищ.
The paper explores the modern state of affairs in the realm of literary criticism, history and theory of literature.
The author expresses some controversial thoughts on the unproductive taking over of the concepts elaborated
within the foreign literary studies on the part of Ukrainian scholars; he also draws the attention to the evident
lack of fresh ideas put forth by the postmodern humanities and offers possible solutions against this kind of
exhaustion. The paper emphasizes the need for original researches in history and theory of literature as well
as the validity of aesthetic and stylistic criteria for literary interpretation.
В статье рассмотрены современные пути развития
литературной критики, истории и теории литературы.
Автор обращается к истории вопроса, высказывает ряд
дискуссионных суждений о “нетворческой” зависимости
украинского литературоведения от зарубежного, акцентирует внимание на пробуксовках в развитии постмодерной
науки о литературе, на необходимости активизировать
создания таких авторских литературоведческих работ, в
которых анализ литературных явлений базировался на
их эстетической ценности.
