Квітка-і-Основ’яненко

Abstract

У статті йдеться про зв’язки класичних творів Г. Квітки-Основ’яненка з доробком його попередників і сучасників – І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, М. Гоголя. Розглянуто внутрішній конфлікт письменника – витвореної ним маски пересічного мешканця Російської імперії і водночас зачинателя нової української прози й палкого захисника виражальних можливостей рідної мови. Полемічно переоцінюються образи повістей “Маруся”, “Щира любов”, “Конотопська відьма”, а також декларована наратором життєва філософія.

The paper examines the relationship between the canonical texts by H. Kvitka-Osnovyanenko and the heritage of his forerunners and contemporaries, primarily that of I. Kotliarevsky, P. Hulak-Artemovsky, and N. Gogol. The author also pays attention to the writer’s inward confl ict between the mask of an average citizen of Russian Empire and his role as a founder of the modern Ukrainian prose and as a guardian of his mother tongue. This leads to the polemic reappraisal of the figures inhabiting Kvitka-Osnovyanenko’s narratives, such as “Marusia”, “The Sincere Love”, or “The Witch from Konotop”, as well as of the narrator’s everyday life philosophy.

В статье рассматриваются связи классических произведений Г. Квитки-Основьяненко с творчеством его предшественников и современников – И. Котляревского, П. Гулака-Артемовского, Н. Гоголя. Освещается внутренний конфликт писателя – созданной им маски заурядного обывателя Российской империи и одновременно – зачинателя новой украинской прозы, защитника выразительных возможностей родного языка. Полемически пересматриваются образы повестей “Маруся”, “Щира любов”, “Конотопська відьма”, а также декларируемая нарратором жизненная философия.