Автором статті порушується маловивчена тема боротьби різних верств населення Чернігівської губернії проти влади, яка насильницьким шляхом у 1917 році
зруйнувала звичний уклад життя, кинувши тисячі людей у вир громадянської війни.
Цей опір практично тривав майже до початку Другої світової війни. Тому тріумфальної
ходи радянської влади, про яку пізніше писали історики і краєзнавці, в Чернігівському
краї не було. Лише за період 1917–1932 рр. в області діяли 137 повстанських загонів.
У наступні роки відбувалися поодинокі виступи.
Автором статьи затрагивается мало изученная тема борьбы разных слоев населения Черниговской губернии против власти, которая насильственным путем в 1917 году
разрушила привычный уклад жизни, бросив тысячи людей в водоворот гражданской
войны. Это сопротивление практически длилось почти до начала Второй мировой
войны. Поэтому триумфальной поступи советской власти, о которой позже писали
историки и краеведы, в Черниговском крае не было. Лишь за период 1917–1932 гг. в
области действовали 137 повстанческих отрядов. В следующие годы происходили одиночные выступления.
The author of the article breaches the little-studied theme of the struggle of various strata
of the population of the Chernihiv province against the authorities, which by violent way in
1917 destroyed the usual way of life, throwing thousands of people at the edge of the civil
war. This resistance practically lasted almost before the Second World War. Therefore, in the
Chernihiv region there was no triumphal procession of Soviet power, which was later written
by historians and ethnographers. Only during the period 1917-1932 there were 137 insurgent
detachments in the region. In subsequent years there were isolated performances.
