Cтаття присвячена двом феноменам творчості Тараса Прохаська, точніше його есе “НепрÓсті”:
феномену місця/простору та феномену мови. На нашу думку, бачення категорії простору/ просторовості
в біблійно-імагінативному есе Т. Прохаська можна інтерпретувати в сенсі першого питання Бога до
Адама в Едемі після того, як він згрішив: “Адаме, де ти?” (Буття, 3:9). Так Бог дає людині знати, де її
місце у світі, де матерія (плоть, плотськість) через свободу духу може з душею вступати в гармонійну
єдність або навпаки призвести до дисбалансу цих двох констант (зокрема, у горах). На мовному рівні
спостерігаємо певну подібність, спорідненість із мовою й текстами М. Цвєтаєвої, насамперед щодо мовної
гри та високого, витонченого поетизму. Засади побудови текстів Прохаська, гадаємо, більш ґрунтуються
на принципах поезії, ніж прози.
This contribution deals with two aspects of Taras Prokhasko’s essay “NeprÓsti” (“The Unordinary”): the
phenomenon of place/space and the phenomenon of language. We suppose that the way Prokhasko approaches
to the category of space (spatiality) in his biblically imaginative essay can be interpreted as a parallel to the
God’s fi rst question put to Adam in Eden after his sin (“And where were you, Adam?”; Gen 3:9). This is how
God indicates to human beings their place in the world, where matter (body, corporeality) together with soul
can, through the freedom of spirit, create a harmonic unity – or, on the contrary, the imbalance of these
constants (especially in the mountains). In the language plan we observe some similarity and relatedness
with the language and texts of M.Tsvetayeva, particularly with her language games and refi ned poetism. The
compositional principles in T.Prokhasko’s texts are in many respects more poetic than prosaic.
Статья посвящена двум феноменам в творчестве Тараса
Прохаско, конкретно в его эссе “НепрÓсті”. Предметом
рассмотрения стали феномены места/пространства и
языка. Нам представляется, что восприятие категории
пространства в библейско-имагинативном эссе “НепрÓсті”
можно интерпретировать в смысле первого вопроса Бога,
адресованного Адаму в Эдеме после его грехопадения:
“Адам, где ты?”(Бытие, 3:9). Бог таким образом дает
человеку понять его место в мире, где материя (плоть,
плотскость) посредством свободы духа может создать с
душой гармоничное единство или же наоборот – может
произойти дисбаланс этих двух констант.
В языковом отношении усматриваeм определенное
сходство, родственность с языком и текстами М.Цветаевой,
особенно в плане языковой игры и высокого поэтизма.
Принципы построения данного текста скорее поетические,
нежели прозаические.
