Розглядаючи діяльність митців МУРу в аспекті “рецептивної естетики”, авторка наголошує на можливості
вивчення творчості мурівців із погляду реалізації в ній “функції послання”, посиленої екзистенційним
переживанням межової ситуації, у якій опинилася європейська людина після закінчення Другої світової
війни. Звертаючись до ідеї Л.Гумільова про пасеїзм як “продовження лінії предків”, авторка статті апелює
до поняття індивідуальної пасіонарності та розглядає митців, що опинилися за межами батьківщини, як
носіїв пасіонарності, котрі поклали на себе почасти “нелітературні завдання”.
Examining the heritage of the artists belonging to “MUR” through the prism of receptive aesthetics, the
author proposes to study their works as textual representations of the “message function” intensifi ed by the
existential experience of a borderline situation which had been gained by the European people during the
World War II. With reference to passeism interpreted by L.Gumilev as “a kind of succession to the ancestors”,
the author introduces the notion of individual passionarism and thereby treats the artists in exile as bearers of
passionarism who entrusted themselves with non-literary tasks.
Рассматривая деятельность писателей “МУРа” в аспекте
“рецептивной эстетики”, автор акцентирует внимание на
возможности изучения творчества “муровцев” с точки
зрения реализации в нем “функции послания”, усиленной
экзистенциальным переживанием пограничной ситуации,
в которой оказался европейский человек по окончании
Второй мировой войны. Обращаясь к идее Л.Гумилева о
пассеизме как “продолжении линии предков”, автор статьи
апеллирует к понятию индивидуальной пассионарности
и рассматривает творцов, оказавшихся за пределами
отечества, как носителей пассионарности, возложивших
на себя отчасти “нелитературные задания”.
