По результатам записей вариаций геомагнитного поля за 1988—2014 гг. выполнено магнитовариационное
зондирование (МВЗ) на обсерваториях, расположенных в Восточных, Южных Карпатах и Балканидах.
Путем сочленения кривых МВЗ и кривых магнитотеллурического зондирования получены длиннопериодные (300—400000000 с) индукционные кривые зондирования. По результатам одномерной инверсии таких
кривых построен сводный геоэлектрический разрез от земной коры до нижней мантии, который хорошо согласуется с таковым, построенным по лабораторным данным. Переходной зоне в верхней мантии
(400—650 км) соответствует зона резкого увеличения проводимости (от 0,04 до 0,44 См/м). В верхней
части средней мантии появляется проводящий слой (значение проводимости порядка 1,6 См/м), природа
которого может быть обусловлена достижением температуры солидуса пород в этом интервале.
За результатами записів варіацій геомагнітного поля за 1988—2014 рр. виконано магнітоваріаційні зондування (МВЗ) на обсерваторіях, розташованих у Східних, Південних Карпатах і Балканідах. Шляхом
зчленування кривих МВЗ і кривих магнітотелуричного зондування отримані довгоперіодні (300—
400000000 с) індукційні криві зондування. За результатами одновимірної інверсії таких кривих побудовано зведений геоелектричний розріз від земної кори до нижньої мантії, який добре узгоджується з побудованим за лабораторними даними. Перехідній зоні у верхній мантії (400—650 км) відповідає зона різкого
збільшення провідності (від 0,04 до 0,44 См/м). У верхній частині середньої мантії з’являється провідний
шар (значення провідності порядку 1,6 См/м), природа якого може бути обумовлена досягненням температури солідусу порід в цьому інтервалі.
Based on the results of records of variations of the geomagnetic field for 1988—2014, the magnetovariation sounding
(MVS) was performed at observatories located in the Eastern and Southern Carpathians and Balkanids.
By connecting the MVS curves and magnetotelluric sounding curves, long-period (300—400000000 s) induction
curves are obtained. According to the results of a one-dimensional inversion of such curves, a composite
geoelectric section from Earth’s crust to the lower mantle is constructed, which agrees well with that constructed
from laboratory data. The transition zone in the upper mantle (400—650 km) corresponds to the zone of a sharp
increase in the conductivity (from 0.04 to 0.44 S/m). A conductive layer appears in the upper part of the middle
mantle (the conductivity value is of the order of 1.6 S/m), the nature of which may be due to the achievement of
the solidus rock temperature in this interval.
