В данной статье рассматривается социолингвистическая характеристика
современной языковой ситуации в Индии, многонациональном государстве, на
территории которого используется и взаимодействует около двадцати четырёх
языков, каждым из которых владеет не менее одного миллиона человек. К ним
относятся хинди, бенгали, сингали, маратхи, бихари, ория, гонди, непали, телугу, урду, гуджарати, каннада, малаялам, раджастхани, пенджаби, бхили, пахари,
ораон, синдхи, конкани, пали и другие. Но несмотря на тот факт, что Индия –
многонациональное государство, на её территории преобладает несколько
языков, признанных государственными. Это английский язык, ория, бенгальский
язык и хинди. Проблема соотношения языка и социальной культуры является
одной из центральных проблем социолингвистики, дисциплины, занимающейся
изучением связи между языком и обществом. Языковую ситуацию, билингвизм
и диглоссию как явления, изучаемые социолингвистикой, объединяет то, что
они представляют собой различные аспекты и формы функционирования социально-коммуникативных систем, которые образуются в результате взаимодействия групп людей, различающихся этнической и социальной, либо этно-
социальной принадлежностью. Новизна данной статьи обусловлена интересом
лингвистов к современным проблемам диглоссии, билингвизма, а также к изучению сферы развития, функционирования и употребления английского языка в
Индии и её штатов
У статті мова йдеться про соціолінгвістичну характеристику сучасної
мовної ситуації в Індії, яка є багатомовною державою с давньою культурою та
історією і на території якої використовується понад 24 мов. Це хінді, бенгалі,
сінгалі, маратхі, біхарі, орія, гонді, непалі, телугу, урду, гуджараті, канада, малаялам, раджастхані, пенджабі, бхілі, пахарі, ораон, сіндхі, конкані, палі. Новизна даної статті – це інтерес сучасних лінгвістів до проблем діглосіі, білінгвізму та
міжмовної інтерференції, а також до вивчення сфери розвитку й існування
англійської мови в Індії та її соціолінгвістичні характеристики. Розглядаються
основні теоретичні проблеми мовних ситуацій, дається короткий огляд існуючих
сучасних мов, серед яких англійська та хінді є державними мовами, якими володіє найбільша половина населення. Але в Індії є "мови-посередники"
(англійська, хінді та санскріт), які вживаються різномовним населенням для ко-
мунікації. Проблема співвідношення мови та соціальної структури є однією з го-
ловних проблем соціолінгвістики – дисципліни, що вивчає зв'язок між мовою та
суспільством.
This article is about the modern language situation in India, the state inhabited
by diferrent nations that speak various languages. The number of this languages is
about 24. They are hindy, english, Bengal, nepally, bahary, telugy and many others.
Each language has its own phonetic, linguistic, official characteristics. But nevertheless
there are only some languages which have the status of the state languages.
They are english, hindy, bengalian language, oriya. I can't but mention that english,
sanscrete and hindy are considered to be the so-called "languages-guiders" which
are used for communication in different layers of population. The problem of coexistence
of the language and social structure is one of the main ones of the sociolinguistics,
discipline which studies the connection between the language and society.
This discipline unites such notions as linguistic situation, bilinguism and diglossion.
The novelty of this article is considered to be due to the modern linguists' interest
not only to the problems of billinguism, diglossion and language interference but
also to the process to find out the level of functioning, existence and using of English
in India
