У статті здійснено порівняльний аналіз японської ліричної прози в жанрі дзуйхіцу і творів подібних
жанрів, наявних у доробку українських поетів другої половини ХХ століття. Установлено, що, інтерпретуючи
екзотичний для української літератури жанр, надаючи йому вільної (рідше – метричної) віршової форми,
автори привносять у нього глибинний філософський зміст, уводять у тексти віршів, поряд із японськими,
автохтонні українські символічні образи, пов’язані передусім із роллю враження в осмисленні людиною
свого місця в макрокосмі світу.
The author of the article compares a specifically Japanese lyrical prose genre zuihitsu with some similar
poetic texts created by the Ukrainian writers of the 20th century. As a result, it is concluded that, upon giving
the interpretations of this Japanese prose genre which incidentally remained rather exotic for Ukrainian
circumstances (particularly – accomplishing it mostly in free, rarely in metric verse form), the authors had
made a great contribution to their poetics, primarily by way of combining the specific literary form and profound
philosophical contents (e.g. through the use of both Japanese and native Ukrainian symbolic images, the latter
being closely associated with the role of impressions in human self-definition within the macrocosm).
В статье проводится сравнительный анализ японской
лирической прозы в жанре дзуйхицу с произведениями
подобных жанров, присущими лирике украинских поэтов
второй половины ХХ века. Установлено, что, интерпретируя
экзотический для украинской литературы жанр, придавая ему
свободную (реже – метрическую) стиховую форму, авторы
привносят в него глубинное философское содержание, вводят
в тексты стихотворений, наряду с японскими, автохтонные
украинские символические образы, связанные, прежде всего,
с ролью впечатления в осмыслении человеком своего места в
макрокосмосе мира.
