У статті розглядається повість “Шинель” М.Гоголя, яка в метакритичному
дискурсі гоголезнавства знайшла різноманітні інтерпретації, не завжди
прийняті й переконливі. Виникає потреба висвітлити художню своєрідність
твору крізь оптику семантики екзистенційного світу й екзистенціалів, що
сприяє новому прочитанню тексту та його фікційних образів.
The article deals with Mykola Gogol’s narrative “The Overcoat”, which was one of the
most actively, although not always stringently interpreted texts within the metacritical
discourse of Gogol studies. In this paper, we close the most evident gap of the previous
researches, showing the artistic peculiarity of Gogol’s narrative by way of analysing the semantics of existential world
and existential phenomena. Thus, we give way to reinterpretations of this text and of its characters.
Рассматривается повесть “Шинель” М.Гоголя, которая в
метакритическом дисскурсе гоголеведения обрела множество
интерпретаций, не всегда убедительных и аргументированых.
Возникает необходимость осветить художественное своеобразие
произведения сквозь оптику семантики экзистенциального мира и
экзистенциалов, что способствует новому прочтению текста и его
фикциональных образов.