Своєрідність наративної історії в українській малій прозі кінця ХІХ – початку ХХ століть

Abstract

Наратологічний дискурс посідає досить помітне місце в сучасному літературознавстві. Аспекти організації розповіді чи оповіді в літературно-художньому творі пов’язані як із цілісним форматом авторського стилю, так і з окремими його складниками. Тематична чи жанрово-композиційна своєрідність прозового твору, зокрема, може бути пізнана глибше завдяки спостереженню за своєрідністю розгортання наративної історії, передусім фіксації основних смислотворчих концептів. Одним із них видається послідовність презентації нарації – у контексті різноманітних текстових варіантів.

The narratological discourse holds a prominent place in contemporary literary studies. The narrative structure of literary texts correlates both with the general framework and with individual components of any author’s style. A comprehensive interpretation of thematic, genrical and structural aspects of a prose work, in particular, is only possible, if a narration’s development, fi rst and foremost, the specifi c fi xation of the basic semantic concepts, is being taken into account. One of such concepts seems to be the sequence of narration in various versions of the same text.

Нарратологический дискурс занимает достаточно заметное место в современном литературоведении. Аспекты организации повествования в литературно-художественном произведении связаны как с целостным форматом авторского стиля, так и с отдельными его составляющими. Тематическое или жанрово-композиционное своеобразие прозаического произведения, в частности, может быть исследовано более глубоко через наблюдение за своеобразием развития нарративной истории, в первую очередь фиксации основных смыслообразующих концептов. Одним из них представляется последовательность презентации наррации – в контексте различных текстовых вариантов.