Эволюция возрастной структуры научных кадров Украины, России и Беларуси после 2000 году

Abstract

Проведен сравнительный анализ перестройки возрастной структуры научных кадров Украины, России и Беларуси, который подтверждает как наличие общих для трех стран проблем, таких как уход из науки значительной части высококвалифицированных исследователей в возрасте 40–49 лет, так и определенных различий в эффективности кадровой политики государства и органов управления наукой, по-разному влияющих на приток молодежи в науку. Продемонстрировано, что во всех трех странах кадровая структура научной системы не является препятствием для ускоренного развития научного потенциала и сохраняет свою жизнеспособность как в плане воспроизводства исследователей, так и с точки зрения наличия в ней значительного количества ученых производительного возраста.

Зроблено порівняльний аналіз перебудови вікової структури наукових кадрів в Україні, Росії та Білорусі, який підтверджує як наявність загальних для трьох країн проблем, таких як відхід з науки значної частини висококваліфікованих дослідників віком 40–49 років, так і певних відмінностей в ефективності кадрової політики держави і органів управління наукою, які по-різному впливають на приплив молоді в науку. Продемонстровано, що у всіх трьох країнах кадрова структура наукової системи не є перешкодою для прискореного розвитку наукового потенціалу і зберігає свою життєздатність як в плані відтворення дослідників, так і з точки зору наявності в ній значної кількості вчених продуктивного віку.

Comparative analysis of age restructuring for R&D personnel from Ukraine, Russia and Belarus is made, which confirms the existence of common problems for three countries such as fleeing from R&D of a large part of competent researches aged 40–49, as well as distinctions in the effectiveness of policy pursued by the government and R&D administration agencies with respect to R&D personnel, resulting in the varying impact on the influx of the youth in R&D in these countries. It is shown that the age structure of R&D personnel cannot be considered as a barrier for rapid development of R&D system in either of the countries in question, and the age structure has preserved its viability in terms of researchers reproduction and the large share of researchers in the productive age.