Проект національної самоідентифікації вітчизняного соцреалізму та драма 30-х років ХХ ст.

Abstract

Соціалістичний реалізм не був монокультурним явищем, як не був він специфічно російським “стилем”. Розгляд його в контексті масової культури Європи й Америки вимагає національної диференціації й ідентифікації культур, що входили до складу радянської імперії. Культурна антропологія (cultural studies), що реконструює образ тоталітарної культури, враховує аспект читача, але не ідентифікує самого читача. Повернення до історії літератури одіозних імен, що були викреслені в попереднє десятиліття, має супроводжуватися увагою до окциденталізму як культурного явища, що неминуче мусить змінити ідеологічний антиімперський дискурс. Це можливо тільки в межах компаративного дослідження, зокрема імагології.

Socialist realism was not a monocultural phenomenon, as it was not a specifically Russian style. Its localization in the context of European and American mass culture calls for the differentiation of national modes and for the identification of cultures which made up the Soviet empire. Reconstructing the model of the totalitarian culture, the advocates of cultural studies do consider the reader’s existence, although they prove themselves unable to identify the reader himself. The comeback of some odious names, which were effaced from the history of literature during the previous decade, has to be followed up by the attention to the Occidentalism as a cultural phenomenon which shall inevitably change the imperial discourse. The latter is possible only in the boundaries of comparative studies, especially those of imagology.

Социалистический реализм не был монокультурным явлением, как не был он специфически русским “стилем”. Рассмотрение его в контексте массовой культуры Европы и Америки требует национальной дифференциации и идентификации культур, входивших в состав советской империи. Культурная антропология (cultural studies), реконструирующая образ тоталитарной культуры, учитывает аспект читателя, но не идентифицирует самого читателя. Возврат в историю литературы одиозных имен, которые были вычеркнуты в предыдущее десятилетие, должен сопровождаться вниманием к окцидентализму как культурному явлению, что неизбежно должно сменить идеологический антиимперский дискурс. Это возможно только в пределах компаративного исследования, в частности имагологии.