Від "Великой Октябрьской социалистической революции и гражданской войны на Украине (1917–1920)" до "Нарисів історії Української революції" й далі: трансформації дослідницької парадигми

Abstract

Розглядається процес змін дослідницької парадигми історії революції. Показано, як під впливом зрушень («перебудова» у СРСР, його розпад, проголошення незалежності України) трансформувалася картина минулого. Заідеологізована радянською наукою історія революції втрачала свій сакральний зміст початку «нового соціально-економічного ладу», натомість з’явилася розповідь про українську революцію, яка докорінно відрізнялася від російської. Адже завданням Української революції 1917–1921 рр. було не знищення всього, що набуло людство за тисячі років, а побудова на фундаменті старої культури нової демократичної держави. Перехід до нового бачення минулого був тривалим, вимагав не лише відповідних методологій, але й свідомісних суспільних зрушень, зміни покоління істориків.

In this article researches the process of changes in the research paradigm of the revolution history. It is shown how the picture of the past transformed under the influence of the changes (“perestroika” in the USSR, its disintegration, the independence of Ukraine proclamation). Ideologized by Soviet science, revolution history became lost its sacred content to the beginning of the “new socio-economic system”. Instead of this, was appeared the story of the Ukrainian revolution radically differed from Russian. The main task of Ukrainian Revolution of 1917–1921 was not to ruin everything that humanity built for a thousand years, but to create onto the old culture foundation the new democratic state. The crossing process to the new understanding of the past was long-term and required not only relevant methodologies, but also conscious social improvement, changes in the generation of historians.