Благочинний протоієрей Петро Скорина (1826-1908) із Данини: слава, журба, збезчещення, забуття

Abstract

На основі аналізу підшивок «Черниговских Епархиальных Известий», мемуарної літератури та спогадів старожилів села Данина подається життєпис фактично забутої нині, але добре знаної і шанованої в краї в другій половині ХІХ століття особистості – протоієрея, благочинного Другого Ніжинського духовного округу, настоятеля Данинського Свято-Троїцького храму отця Петра Скорини. Непростий шлях духовної особи (рядовий священик, настоятель великого храму, керівник благочинного округу, 50-річчя священичої праці якого відзначалося на державному рівні з врученням від імені царя ордена Св. Володимира) подається на фоні суспільно-політичних подій тогочасної Російської імперії та особливостей тогочасного церковного устрою. Підкреслюються високі моральні й духовні чесноти сільського священика, які не давали йому права принижуватися навіть перед чванливим високопосадовим петербурзьким вельможею, який мав у підпорякованому Скорині приході – селі Татарівка – свою літню резиденцію. Простежуються причини духовної й моральної деградації мешканців звичайного чернігівського села в ретроспективі. Результатом такої деградації, яка проявилася в згоді сходу села закрити церкву і зробити з неї клуб, стало жорстоке поглумлення данинців над прахом авторитетного колись на всю губернію священика: його кістки викинули зі склепу прямо на вулицю. Наголошується на тому, що наслідки духовної руїни, посіяної в українському селі комуністичною ідеологією, не подолані й нині: сільські депутати сучасної Данини відмовилися присвоювати ім’я отця Петра Скорини одній з центральних вулиць села, яке він фактично розбудував і прославив.

The article gives account of life of once famous but then forgotten personality who lived in the village of Danyna (Nizhyn district) in the second half of the XIXth century. It was written on the basis of archive documents and reminiscences of Danyna old residents about an archbisop of Nizhyn district, dean of Danyna St Trinity church Petro Skoryna. His complicated life is shown on the background of social and political life of Russian empire and peculiarities of church life. The focus is made on his high moral principles, which helped him to preserve dignity even in the presence of high authorities, which were rude to their subordinates. It also explains why the population of the common village degraded morally during the Soviet regime. As the result such degradation allowed the authority to close the church and to turn it into a clubhouse. It was also the reason why the ashes of their renowned priest were scoffed brutally. The article claims that the consequences of that degradation have not been overcome yet: present authorities of Danyna refuse to name one of the village streets after Petro Skoryna, who actually glorified this settlement.