Цель исследования заключалась в изучении coping-профиля трех групп специалистов и в определении степени внутригрупповой адаптации с целью прогноза эффективности их совместной работы в условиях зимовки. Была произведена оценка типичных групповых поведенческих паттернов при помощи метода S. Rosenzweig и стандартной процедуры обработки данных. Полученные данные позволили сделать вывод о возможности более эффективного функционирования специалистов 1 группы, поскольку они осознают свою ответственность за возникшие трудности, направлены на расширение набора паттернов проблемно-ориентированного преодоления, на противостояние жизненным сложностям, на формирование большей сопротивляемости обстоятельствам, большей компетентности и уверенности в различных коммуникативных ситуациях и укрепление собственного психологического благополучия. Представители двух других групп более тревожны, типичные для них различные формы защитного поведения: реакции деструктивной агрессии в конфликтной ситуации, эмоциональная фиксация на проблеме в сочетании с неумением ее переосмыслить, низкая самокритичность, а также недостаточная собственная активность в разрешении возникающих проблем могут провоцировать не только эскалацию возникшего конфликта, но и формирование невротической и психосоматической симптоматики, что может препятствовать эффективной совместной работе специалистов этих двух групп.
Мета дослідження полягала у вивченні coping-профілю трьох груп фахівців і у визначенні ступеня внутрішньогрупової адаптації з метою прогнозу ефективності їхньої спільної роботи в умовах зимівлі. Була зроблена оцінка типових групових поведінкових патернів за допомогою методу S. Rosenzweig та стандартної процедури обробки даних. Отримані дані дозволили зробити висновок про можливість більш ефективного функціонування фахівців 1 групи, оскільки вони усвідомлюють свою відповідальність за виниклі труднощі, спрямовані на розширення набору патернів проблемно-орієнтованого подолання, на протистояння життєвим ускладненням, на формування більшої опірності обставинам, більшої компетентності і впевненості в різних комунікативних ситуаціях і зміцнення власного психологічного благополуччя. Представники двох інших груп більш тривожні, типовими для них є різні форми захисної поведінки: реакції деструктивної агресії в конфліктній ситуації, емоційна фіксація на проблемі у поєднанні з невмінням її переосмислити, низька самокритичність, а також недостатня власна активність у вирішенні виникаючих проблем можуть провокувати не тільки ескалацію виниклого конфлікту, але і формування невротичної і психосоматичної симптоматики, що може перешкоджати ефективній спільній роботі фахівців цих двох груп.
This research was focused on studying of coping strategies of three groups of specialists and on determination a degree of intragroup adaptation for prognostication of their ability to work in conditions of Antarctic expedition. Evaluation of group behavior patterns was performed using S. Rosenzweig method and standard processing of data obtained. It permitted to conclude that the first group’s functioning would be more successful owing to their ability to become aware of their responsibility for difficulties arisen. They are inclined to broaden a set of patterns of problem-oriented coping as well as to resist circumstances and demonstrate more competence and confidence in various communicative situations and are capable to strengthen own psychological well-being. Representatives of another groups are more anxious with following forms of defensive behavior as reactions of destructive aggression in conflict situation, emotional fixation on problem in combination with disability to comprehend of it, insufficient self-criticism. These forms of defensive behavior as well as insufficient own activity directed on solving the problems arisen can provoke not only escalation of a conflict but form neurotic and psychosomatic symptoms. Everything named above can hinder effective team-work of specialists of these groups.
