Разработана интерпретация экспериментальных данных по низкотемпературной проводимости
и магнитной восприимчивости селенида ртути с донорными примесями переходных элементов, основанная
на применении теории резонансного рассеяния электронов в рамках подхода Фриделя.
Рассматриваются данные как уже известные, так и полученные в настоящей работе, по твердым
растворам хрома, кобальта и гадолиния. В итоге анализа результатов аппроксимации полученных
зависимостей электронной подвижности от температуры в кристаллах HgSe:Cr и концентрационной
зависимости константы Кюри в примесной магнитной восприимчивости кристаллов HgSe:Co
получены количественные подтверждения предположений о существовании в полосе проводимости
данных кристаллов резонансных донорных уровней примесей соответственно хрома и кобальта.
Определены ширины резонансных уровней, которые оказались на порядок больше ширины
резонансного уровня железа. Показано, что наблюдавшийся концентрационный максимум электронной
подвижности в селениде ртути с примесями гадолиния может быть объяснен на основе теории
резонансного рассеяния, однако для обоснования соответствующего такому объяснению происхождения
этого максимума имеющихся данных недостаточно.
Разроблено інтерпретацію експериментальних даних по низькотемпературній провідності і
магнітній сприйнятливості селеніду ртуті з донорними домішками перехідних елементів, яка заснована
на застосуванні теорії резонансного розсіювання електронів в рамках підходу Фріделя.
Розглянуто як уже відомі дані, так і отримані в дійсній роботі, по твердих розчинах хрому, кобальту
і гадолінію. У підсумку аналізу результатів апроксимації отриманих залежностей
електронної рухливості від температури в кристалах HgSe:Cr і концентраційної залежності константи
Кюрі в домішковій магнітній сприйнятливості кристалів HgSe:Co отримано кількісні
підтвердження припущень про існування в смузі провідності даних кристалів резонансних донорних
рівнів домішок відповідно хрому і кобальту. Визначено ширини резонансних рівнів, що
виявилися на порядок більше ширини резонансного рівня заліза. Показано, що концентраційний
максимум електронної рухливості, що спостерігався у селеніді ртуті з домішками гадолінію,
може бути пояснено на основі теорії резонансного розсіювання, однак для обґрунтування
відповідного такому поясненню походження цього максимуму наявних даних недостатньо.
The experimental data on low-temperature
conductivity and magnetic susceptibility of mercury
selenide are interpreted by the effects of
electron resonance scattering by donor impurities
of transition elements. Based on the resonance
scattering theory, both the known data and the
data obtained in the present work on solid solutions
of chromium, cobalt and gadolinium are
considered in the framework of Friedel’s approach.
The analysis of the fitting results of the
temperature dependences of electron mobility in
the HgSe:Cr crystals and concentration dependence
of the Curie constant in the impurity magnetic
susceptibility of the HgSe:Co crystals allowed
us to obtain quantitative regifications of
the suggestions as to the presence of resonance
donor impurity levels of chromium and cobalt in
these crystals. The widths of the resonance levels
were determined. They proved to be by an order
of magnitude larger than the width of the iron
resonance level. It is shown that the concentration
maximum of electron mobility observed recently
by us in mercury selenide with gadolinium
impurities can be explained by the resonance scattering
theory. However, the available data are inadequate
substantiate the origin of this maximum
in line with the above treafment.
