Циклотронный резонанс в квазидвумерных металлах в наклонном магнитном поле

Abstract

Теоретически исследован циклотронный резонанс в наклонном магнитном поле в квазидвумерных органических металлах в условиях сильной пространственной дисперсии. Показано, что в отличие от обычных металлов в квазидвумерных проводниках периодическая зависимость импеданса от обратной величины магнитного поля появляется в основном приближении по малому параметру, равному отношению глубины скин-слоя к ларморовскому радиусу электрона. В условиях резонанса в бесстолкновительном пределе проводимость имеет корневую особенность, а амплитуда осцилляций импеданса возрастает при уменьшении параметра анизотропии поверхности Ферми.

Теоретично досліджено циклотронний резонанс у похилому магнітному полі у квазідвовимірних органічних металах в умовах сильної просторової дисперсії. Показано, що на відміну від звичайних металів у квазідвовимірних провідниках періодична залежність імпедансу від зворотної величини магнітного поля з’являється в основному наближенні по малому параметру, що дорівнює відношенню глибини скін-шару до ларморівського радіусу електрона. В умовах резонансу у беззіштовхувальному граничному випадку провідність має кореневу особливість, а амплітуда осциляцій імпедансу зростає зі зменшенням параметра анізотропії поверхні Фермі.

The cyclotron resonance in quasi-two-dimensional organic metals in a titled magnetic field is investigated theoretically under strong spatial dispersion. It is shown that unlike usual metals in quasi-twodimensional conductors, the periodic dependence of impedance on inverse magnetic field appears in the main approximation in the small parameter equal to the ratio of skin depth to electron Larmor radius. Under resonance the conductivity in the collisionless limit has a root singularity, and the oscillation amplitude of the impedance increases with decreasing anisotropy parameter of the Fermi surface.