Мистецтво як харизма самотності

Abstract

Нині модно починати розмову про нову книжку з облаювання молодих постмодерністів (чи краще – “постбітників”), на їхньому тлі доводячи незаперечну естетичну цінність художнього твору того чи того класика. Минулорічна філософська збірка поезій Людмили Тарнашинської “Луна мовчань. Лірика” (К.: “Політграфконсалтинг”) не потребує таких контрастних зіставлень, оскільки сама по собі самобутня, самодостатня, високохудожня.